Історик з Іванова Калинівського району на Вінниччині Ігор Лановий вважає, що найпоширеніші версії походження назви міста Вінниця можуть бути хибними. Натомість дослідник пропонує обговорити свій варіант. «Відкриття» пан Ігор зробив, коли заглянув до литовського словника.    

У 1980-х роках Ігор Лановий закінчив історичний факультет Вінницького педінституту, певний час там працював. У 90-х намагався займатися підприємництвом, був фермером, зараз працює заступником голови Іванівської ОТГ Калинівського району. Але історичних досліджень, каже, ніколи не полишав.

«Одна із тем, яка мене цікавила, це топоніміка – допоміжна історична наука, яка вивчає питання походження назв міст і сіл. Коли я вивчав походження назв населених пунктів Калинівського району, впала в око проблематика походження назви міста Вінниці. Вирішив дослідити варіант походження слова «Вінниця» із середньовічної литовської мови. Все ж таки, саме литовці після битви на Синіх Водах заснували два цих замки – Вінницю і Брацлав».

Пану Ігорю вдалося дістати литовсько-російський словник і там він почав шукати відповіді на свої питання. Словник хоч і сучасний, але сама мова литовська – дуже законсервована, каже дослідник. Тобто із часів середньовіччя вона майже не змінилась.

"Литовська мова – це одна з найбільш законсервованих індоєвропейських мов. Наприклад, в середньовіччі русичів литовці називали «гудас». Так у Литві досі називають білорусів, тобто, як варіант – русичів, - розповідає І.Лановий. - Де зараз Вінниця, був незаселений край. Коли прийшли литовці, їм потрібно було, умовно кажучи, заснувати тут військові бази для того, щоб далі просувати свою «експансію». Аналізуючи лексику литовської мови, знайшов два слова – «вінгіс», що означає «коліно, вигин», і «браста» - брід. Якраз у Вінниці річка Південний Буг й утворює своїм руслом своєрідне «коліно» - його чітко видно на карті. Тому, можна припустити, що литовці збудували тут військову базу і назвали її «річковим коліном» - «вінгіс». Ця назва потім слов’янізувалась, українізувалось і ми отримали «Вінницю». А від слова «браста» - «Брацлав»

Звісно, Ігор Лановий остаточно не відкидає найпоширеніші нині версії походження назви Вінниці, але каже, і його варіант має право на життя, обговорення та на подальше дослідження. Непогано було б, наприклад, залучити до вивчення цього питання литовських філологів.  

«Щодо версій, які нині побутують, то «вєно» - посах, який подружжя не ділило між собою при розлученні, бо він не вважався спільним  майном. Якщо говорити про походження назви від слова «винниця» – винокурня, то це теж сумнівно, бо саме винокуріння з’явилось у цих краях майже за двісті років після того, як було засновано Вінницю. А стосовно назви річки Виннички, то, вважаю, це похідна назва уже від найменування міста», - вважає Ігор Лановий.