Тетяна Дудник з Вінниччини вже десять років займається розведенням української степової бджоли.

Після смерті батька вона могла б продати пасіку, але вирішила продовжити родинну справу. Про догляд за бджолами та їх користь Тетяна розповіла Суспільному.

Тетяна Дудник продовжила справу свого батька, який колись працював у колгоспі та після розпаювання взяв на паї пасіку й будівлю для неї. Після його смерті пасіка стала спадщиною, яку Тетяна зберегла та розвиває вже десять років. Сьогодні на її пасіці 42 вулики, в яких живуть 36 сімей бджіл.

Біля вуликів стоять банки з водою, оскільки бджолам необхідна вода для розмочування кристалізованого меду, щоб годувати потомство. “Звичайна водичка, дощова, підсолена вода — все це вони люблять”, — пояснює Тетяна. В кожному вулику знаходиться від 21 до 24 рамок, і навесні кількість рамок збільшується, щоб бджоли виробили більше меду.

Зараз бджоли виробляють травневий мед — найперший мед сезону. Нектар вони збирають з різних видів квітів, зокрема з черешні, аличі, липи, ріпаку та соняшнику. Пасіка розташована неподалік лісу, що дає бджолам доступ до різноманітних рослин.

Тетяна працює санітаркою в одній із вінницьких лікарень, а після роботи завжди знаходить час для своєї пасіки. Вона навіть пішла навчатися на бджоляра, щоб вести справу ще успішніше. Цьогоріч на своїй садибі Тетяна вперше влаштувала свято бджоли, яке відзначають 20 травня за ініціативи ООН.

Вінницький художник Олександр Никитюк розписав господарську будівлю на пасіці, зобразивши на ній чорно-жовті комахи. У планах Тетяни — облаштувати місце для апітерапії, де охочі зможуть поспати на вуликах і відчути цілющий вплив бджіл.