Отже, Україну не запросили до НАТО. Натомість пообіцяли подальшу підтримку озброєнням. Ще перед оголошенням комюніке президент Чехії П.Павел попередив, що Захід допомагатиме до кінця року, а потім прогнитиме заморозити війну. Тому часу обмаль, а сподівання на запрошення обернулись дипломатичним програшом Зеленського.

Перед початком саміту Альянсу у Вільнюсі було зрозуміло, що найвпливовіший противник прискореного вступу та преференцій – Вашингтон. Тепер у США повторили, що для вступу до НАТО потрібно провести низку реформ, але «Україна може досягти цього». Фактично, це відмова, щоб не дратувати росіян, з якими американці ще хочуть пізніше домовитися. «Вимога» від Байдена прозвучала дипломатичною відмовою.

Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус дотримується аналогічної думки. Він зазначив, що мову про приєднання України до НАТО можна вести після закінчення війни з Росією, а умови, мовляв, були і є… І головне з них – «прикордонні питання». Дипломатично міністр пояснив, що Київ має поставити крапку у територіальних претензіях Москви. Де саме? Це не питання НАТО.

Прем’єр-міністр Бельгії Олександр де Кроо переконаний, що зараз рішення щодо запрошення України в НАТО може спровокувати зіткнення Альянсу з Росією. Він порадив виграти війну самотужки за підтримки НАТО, але без зв’язку з НАТО.

Звичайно, є інші думки. Переважно від східної частини блоку.

«На мою думку цього (рішення щодо України на саміті НАТО - ред.) абсолютно недостатньо. Я сподіваюся, що за кілька років Україна стане повноцінним членом нашого Альянсу», - заявив президент Польщі Анджей Дуда.

Тепер по суті. Захід штовхає Україну до прийняття непопулярного рішення – треба закінчити війну, частково поступившись «вимогам» РФ. Для цього постачають зброю. Але на сьогодні Зеленський не може відмовитися від шматочка української землі, адже втратить свій високий рейтинг. Він у пастці. На Заході його популярність лякає. Після Ердогана там не хочуть виростити чергового не завжди контрольованого «авторитарного правителя» з достатньо великою армією. Тому збивають рейтинг… На картярській мові Зеленський виклав на стіл всі козирі перед самітом, пішов у ва-банк, але програв.

Формулювання відмови не мають значення, як і марними є сподівання на саміт 2024 року у Вашингтоні. Фінал Вільнюської «зустрічі» був прогнозованим від початку. Київ намагався «піднімати ставки», але Штати чітко вказали, хто «банкує».

Якщо до початку повномасштабного вторгнення Україна переважно була здатна самостійно вести зовнішню політику, то з літа 2022-го, при повній залежності від західного озброєння, все більше втратила цю здатність. А «Вільнюс» довів, що тиск Зеленського не спрацював, і вже більше не спрацює.