Аліна Ярошенко – бойова медикиня і начальниця госпітального відділення медичної роти у бригаді «Червона калина». Вона приєдналася до лав Національної гвардії України ще на початку повномасштабного вторгнення, аби допомагати нашим захисникам, і відтоді самовіддано піклується про поранених побратимів. Її історія – це розповідь про безмежну відданість своїй справі, людяність і постійну мотивацію допомагати іншим навіть у найважчі часи.
Аліна Ярошенко з Харкова ще на початку війни вирішила не стояти осторонь, коли багато її знайомих і друзів приєдналися до військової служби. «Мені теж хотілося зробити свій внесок для країни», – розповідає вона. Попри нерозуміння з боку рідних, Аліна твердо вирішила стати військовою медикинею і допомагати тим, хто цього потребує найбільше.
Одним із найбільших викликів, з яким стикнулася Аліна та її команда, було розгортання госпітального відділення для надання допомоги військовим. «Ми мали розгорнути госпітальне відділення. Це палаточне містечко на 50 ліжок. Всього за дві доби ми впоралися із завданням», – згадує вона. У госпіталі забезпечували повний цикл медичних послуг: обстеження, консультації, госпіталізація та лікування поранених.
Зараз, за словами Аліни, на їхньому напрямку переважають поранення від дронів. «Якщо раніше це були контузії та осколкові поранення, то тепер йдеться про більш серйозні травми», – розповідає вона. Це робить роботу медиків складнішою, але водночас важливішою.
Окрім фізичних травм, Аліна Ярошенко добре розуміє і психологічні аспекти лікування. Для неї людяний підхід і турбота про поранених – це частина терапії. «Спілкування, піклування і вдячність від пацієнтів додають сил і мотивації продовжувати працювати», – зізнається вона. Коли бійці дякують і повертаються до строю, це для Аліни є підтвердженням того, що її робота приносить результати, а внесок у перемогу – вагомий.
Історія Аліни Ярошенко – це приклад того, як людяність, відданість і професіоналізм можуть допомогти пережити найважчі випробування. Бойова медикиня щодня піклується про здоров'я та життя наших воїнів, знаходячи мотивацію в їхніх подяках і готовності знову повернутися до боротьби.
