У Вінницькому обласному центрі культури «Щедрик» гучно відсвяткували День українського кіно, який з 1996 року щорічно відзначається у другу суботу вересня.

У «Щедрику» до свята підготували чудову концертну програму, фотолокацію «Весілля в Малинівці», ретро кіно- та фотоекспозицію і виставку дитячих малюнків – портретів улюблених українських «мультяшних» героїв.

Дійство відбувалось просто неба, тож гості могли насолоджуватись чудовим осіннім теплим днем, який сприяв проведенню заходу.

Очільниця закладу – виконуюча обов‘язки директора ВОЦК «Щедрик» Валентина Погребняк  - зазначила, що «карантинне» святкування Дня українського кіно  довгоочікувана подія, як для самих працівників центру, так і для кіноманів. Нарешті, після довгої паузи всі змогли зібратися і поспілкуватися «наживо». Говорили про минуле українського кінематографу, сьогодення та про майбутнє. Для багатьох стало приємним відкриттям, що на Вінниччині зняли добрий десяток кінофільмів.

Перший фільм, а це була комедія «Єврейське щастя», який вийшов у прокат в 1925 році, знімали  на Єрусалимці. Творча група приїхала до міста завдяки «медійній» персоні– вінничанину, художнику Натану Альтману. Саме він, який добре знав побут та життя вінницьких євреїв, консультував, а можливо і запросив творчу групу з Москви до Вінниці.

Ще один, але вже український художній фільм «Подивг розвідника», в якому грав секс-символ  того часу та мрія усіх радянських жінок Павло Кадочніков, теж «народжувався» у нашому місті. В прокат стрічка вийшла у 1947 році, а знімати її почали одразу після визволення Вінниці.  Місто ще було в руїнах, а кіношники вже знімали «героїчний» епос, в якому прославляли армійців. Та незвжажчи на зірковий склад та партіотичну тематику, сталося не так, як гадалося. Прокатна доля стрічки виявилась нещасливою.

Під час перегляду фільму в клубі НКВД, впливові особи відомства висловили своє крайнє незадоволення і сказали, що категорично проти демонстрації фільму... Міністр держбезпеки нібито побачив у фільмі факт «розголошення методів агентурної розвідки». І звинуватив у цьому одного з авторів сценарію, колишнього полковника держбезпеки Михайла Маклярського.

Якщо «чекіст» Маклярський «заробив  на горіхи» від свого екскерівництва, то вінничанин Мартін Феллер отримав подяку від дуже відомого голлівудського режисера Стівена Спілберга. В історичній драмі «Список Шиндлера»  Спілберг використав чимало матеріалів, зібраних саме Феллером. До речі, прокатна доля «Списку» виявилась дуже успішною. Фільм також отримав сім «Оскарів»  - за найкращу режисуру, декорації, операторську роботу, монтаж, оригінальну музику та сценарій.

До речі, жодного плейбоя у фільмі не було, якщо б у стрічці зіграв хтось із відомих американських мачо, то, напевне, отримав би ще й «Оскара» за кращу чоловічу роль.

Та з голлівудських пагорбів зійдемо на рідну Подільську височину. Тут, на Вінниччині знімалось більше десятка фільмів. Локації, деякі з яких вже втрачені, можна побачити у таких стрічках, як «Пригоди Толі Клюквіна», «Стежки-доржіки», «Далекий постріл», «Розклад на завтра», «Смерш –лютий», «Тримай біля серця».

Військова драма «Тримай біля серця» в цьому переліку займає особливе місце. Цей фільм, знятий вінничанином Валерієм Шалигою, розповідає про долю вінничанина, колишнього офіцера, родину якого розділила війна на Сході. Тож можна сказати, що сценаристи та режисери максимально розповіли про Вінницю та людей, які тут живуть. Шкода, що вінницькі актори були задіяні лише в епізодах.

Вінницькі волонтери, згадуючи фільм, говорять про майже документальне відтворення деяких сцен. Зазначимо, що автівка, яка «брала участь» у «зйомках» драми була частиною виставки   - стояла на подвір‘ї центру і всі бажаючі могли сфотографуватись на фоні цього експонату.

Що ще можна розповісти про відзначення Дня українського кіно у Вінниці? Звичайно, це гості.

Серед запрошених був і одесит  - режисер та продюсер Валерій Ямбурський. Митець відомий за своєю кінострічкою «Гетьман», яка вийшла у прокат в 2015 році. «Гетьман» дуже патріотичне кіно, яке описує трагічну історію кохання гетьмана Богдана Хмельницького та полячки Олени Чаплинської. Стрічка розповідає, яким складним може бути вибір між обов‘язком та почуттями До речі, фільм дуже гарний і з естетичної точки зору.

Виступаючи на святі Валерій Ямбурський зазначив, що Україна на сьогодні має величезний людський потенціал, і саме це є запорукою розвитку вітчизняного кінематографу.

«Люди – це найголовніше», - зазначив митець.

До речі, вінничани, а чоловік у нашому місті вже бував, залишили у пана Ямбурського найкращі спогади.

«Я вперше приїхав до Вінниці в 2006 році, коли робив свої перші кроки в кіно. Знімали  на корабликах «Ляля Ратушна» та «Пирогов», знімали на Сабарові. Дуже гарні спогади, бо дуже чуйні були місцеві жителі, які із задоволенням йшли в массовку -  черга стояла. А коли ми переїхали до Бердичева, там чомусь всі від нас бігали. Тобто, ми зіткнулися із зовсім протилежною ситуацією. У вас дуже гарні локації. Думаю, ще не один фільм знімуть у Вінниці», – сказав режисер.

Що ж і люди гарні, і локації, і співачки, які виступали на святі – Ольга Клітинська, Марія Петровська та  Вікторія Якименко – просто чудові. На святі їм напророчили щасливе майбутнє.

«Сподіваємось, що їхні композиції стануть саундретками для кращих українських фільмів», - зазначив ведучий заходу Володимир Грицик.

Крім творчої частини була на святі кіно і офіційна. На захід завітала начальник управління культури і мистецтв Вінницької ОДА Ольга Дернова. Вона привітала з професійним святом працівників «Щедрика», які мають безпосереднє відношення до популяризації українського кіно, прокату, і, будемо сподіватися, створення…

Адже усе потрібне для цього у нас є: і люди, і локації, і сценарії, ще б, правда, трохи грошей …