У Вінниці ветеран АТО/ООС Андрій Сайкович знайшов спосіб підтримати побратимів, виготовляючи кобури для зброї.

Андрію Сайковичу — 45 років, і він живе у Вінниці з 2010 року. Після закінчення Житомирського військового інституту Андрій служив у Мукачево, а пізніше брав участь у бойових діях в АТО/ООС. У 2017 році через проблеми зі здоров'ям він був списаний зі служби.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Андрій хотів повернутися до військових дій, проте хвороба спини стала на заваді. Замість цього він почав шити шкіряні вироби — спочатку сумки для друзів, а потім кобури для зброї для своїх побратимів.

Андрій шиє кобури зі шкіри, і за час своєї діяльності він передав понад 50 штук на фронт. Його роботи відрізняються високою якістю та зручністю, чим значно полегшують військовослужбовцям виконання бойових завдань. 

"Коли почалась повномасштабка, то почав хлопцям кобури шити. Бо ті, які видавали, не зручні, багато замовлень зі своєї частини й інших. Різні варіанти й різне призначення: на пояс, під магазин. Коли на поясі, то бистро можна витягнути. Спочатку шив безкоштовно, потім хлопці давали на матеріали," — розповідає Андрій.

Андрій Сайкович навчився шити самостійно, використовуючи інтернет та метод проб і помилок. Для нього шиття стало не лише хобі, а й способом психологічного розвантаження. Андрій шиє вироби ручним швом, додаючи всередині стіжка невеликі вузлики для міцності.

"Для мене це на сьогоднішній день хобі, це не заробіток. Плюс психологічне розвантаження. Бо коли ти шиєш шкіру, то це циклічність. Коли шов за швом йдуть — і це психологічне розвантаження. Повторення рухів. Я собі знайшов таке задоволення. Плюс це можна робити практично в лежачому стані, потім встав, походив трохи," — ділиться Андрій.

Андрій Сайкович не лише шиє кобури для побратимів, але й створює гаманці, сумки та інші шкіряні вироби, які дарує друзям або віддає на благодійні ярмарки на підтримку ЗСУ. Його роботи — це не просто предмети, а частинки душі, які він вкладає у кожен виріб.