З 1 квітня почав діяти закон «Про медіа», окремі його частини набувають чинності у різні періоди. Документ критикують і схвалюють. Не викликає сумнівів те, що він покликаний регулювати діяльність медіаресурсів, однак, суттєвої частки майже не торкається.

Між тим, закон називають доволі прогресивним, адже він уперше «називає» медіа ті ресурси, які раніше перебували абсолютно «поза законом». В інтерв’ю NaПарижі представник Національної ради з питань телебачення і радіомовлення у Вінницькій області Вадим Мазурик пояснив деталі нових правил на медійному ринку.

«Я не бачу жодних натяків на те, що у законі «прописана» цензура»

- Пане Вадиме, дехто сприймає закон неоднозначно. Так, Голова Нацради О.Герасим’юк нещодавно гучно розкритикувала ексспікера ВР Д.Разумкова, який у своєму телеграм-каналі вказав, що «це закон про цензуру». На Вашу думку, він помиляється?

- Думаю, так. Сам факт того, що ми отримали конвергентного регулятора іноді сприймається проявом цензури. Але регулювання та цензура – різні речі. Цензура конкретно вказує на те, що треба публікувати, а що зась. Що є від цензури у законі «Про медіа»? Якщо підводити під поняття цензури 36-у статтю, яка має назву «Обмеження щодо змісту інформації», то це буде звичайною маніпуляцією. Хоча б тому, що треба просто прочитати, ЯКУ саме інформацію обмежує ця стаття. А це – заборона поширення закликів до повалення конституційного ладу, пропаганду тероризму і тому подібне. Я не бачу жодних натяків на те, що у законі «прописана» цензура.

- Як виглядає у новому законі конвергентність регулятора?

Документ згадує всіх суб’єктів у сфері медіа. Якщо раніше закон «Про телебачення та радіомовлення» регулював частину аудіовізуальної сфери, то тепер - всіх учасників. І лінійні медіа, і нелінійні, і провайдерів аудіовізуальних сервісів, а також друковані і онлайн медіа. Комусь потрібна ліцензія, комусь достатньо буде реєстрації, а в когось (як, приміром, онлайн медіа) і реєстрація є добровільною.  Для друкованих видань вона теж добровільна, але обов’язкова на період воєнного стану.

Щодо платформ спільного доступу до відео -наразі тут регулювати поки нікого, адже YouTube не «живе» за законами України.

До речі, соціальні мережі не регулюються законом, телеграм-канали - не регулюються, блогери – також (хоча мають можливість зареєструватись в якості медіа)

- Це виглядає недоліком?

- Ну не знаю, можливо…Але це якраз спростовує тезу про якісь «надповноваження» Національної ради.

- Чому Дмитро Разумков сьогодні зайняв таку позицію? Можливо, причина криється у політичній площині?

- Мені складно давати оцінку його баченням. Я кажу про суть закону, його філософію. Адже мені треба розуміти, як він буде працювати, його прикладну складову, інструменти. Це є найголовнішим.

До речі, закон «Про медіа» отримав позитивну оцінку європейських експертів з права. І жодних нарікань щодо цензури з їхнього боку не було, а європейці дуже чутливі до спроб обмежити журналістів у засобах. Ба більше, закон побудований саме на європейських засадах. В ЄС чудово розуміють, що без регулювання медіа не можна. Хоча базовим пріоритетом залишається свобода слова. Тому регулюють м’яко, щоб свобода слова не постраждала, але регулюють. Це мистецтво демократичного суспільства.       

- Завдяки цьому в Європі закривають російські видання…

- Довго до цього Європа йшла, дуже довго. Намагалась сама себе переконати, що має справу з медіа, а не пропагандою. Агресія росії в Україні значною мірою допомогла європейцям розібратись з цим питанням, «відкрила їм очі». До речі, ми також активно посприяли цим процесам, Національна рада здійснює активну міжнародну діяльність у цьому напрямі.

«Провайдери вже відмовляються від каналів, які завжди були в їх пакеті»

- Чи планується моніторинг місцевих медіа, щоб виявити російський вплив або власників?

- Структура власності є одним з пріоритетів закону. У документі прописано, як медіа мають подавати інформацію про власників. Провайдери аудіовізуальних сервісів вже зіткнулись із ситуацією, коли низка телевізійних каналів, які практично завжди були в їх пакетах, Нацрадою не введені у перелік тих, які можна транслювати на території України з однієї простої, але вагомої причини – до структури власності безпосередньо входять суб’єкти з країни-агресорки.

Мені здається, це дуже вірний посил.

- Скільки телеграм-каналів на вінницькому ринку можна вважати відносно активними?

- Я можу сказати, як користувач. До десятка у той чи інший спосіб переглядаю. Телеграм-канали не регулюються новим законом, але з початком повномасштабної агресії вони перетворились на популярні джерела інформації. Але телеграм канали – це яскравий приклад того, що треба розуміти – інформацію слід фільтрувати.

На прикладі телеграм-каналів можна вчитися, як вичленувати основне, але не вестись суто на оперативність. Краще перевірити інформацію з кількох джерел.

«Якщо ти в інтернеті, то на видноті у всіх. Це природа цифрового суспільства»

- Від медіаресурсів, окрім телерадіокомпаній, не вимагається реєстрація. Більшість їх власників не захочуть «світитись». Чи вважаєте інакше?

- Не факт. Наразі лише початок інструменталізації закону, тому зарано робити висновки, але спілкуючись з різними категоріями медіа, прийшов до висновку, що добровільний підхід не спричинить небажання. Так чи інакше, якщо ти в інтернеті, то на видноті у всіх. Це природа цифрового суспільства.

Раніше не було жодних вимог до реєстрації онлайн медіа і апріорі вважалось, що вони нормально працювали. Зараз правове поле розширилось…

- Трохи уточню, онлайн ЗМІ були поза правовим полем. Про них не згадував жоден закон…

- Так. Ціла низка медіа випадала з правової системи. Хіба це добре? Не було ніяких важелів впливу. Це нонсенс для демократичного суспільства. Тому закон «Про медіа», на мою думку, робить пропозицію. Ба більше, я вважаю, що весь закон – це пропозиція, де держава пропонує реальне співрегулювання та низку інших механізмів.

- У разі порушення закону будь-якими онлайн медіа Нацрада які має інструменти впливу чи покарання?

- Вони є. Починаючи зі 112-ої статті «важелі» розписані та зведені у таблицю. Все залежить від порушень, які можуть бути «незначні», «значні», «грубі», та категорії медіа, які визначені, як «зареєстровані», «не зареєстровані» та «анонімні». Санкції передбачені наступні – припис, штраф, подвійний штраф, звернення до суду щодо припинення діяльності.

У випадку з анонімним онлайн медіа за два грубих порушення рішенням Національної ради може бути припинена діяльність. Але це єдиний випадок на весь закон, коли регулятор може самостійно «закрити» медіа.

Повертаючись до запитання, чи є сенс реєструватись? З моєї точки зору, безперечно. Я вважаю, у разі коли медіа прагне працювати у правовому полі,  то реєстрація не є проблемою. Вона не обмежує можливості медіа.