Після контузій у багатьох військових виникає головний біль та інші симптоми, які не вщухають від ліків. На думку групи українських вчених, у більшості випадків мова йде про синдром компресії хребтової артерії, який має лікуватись хірургічно. Операція дає швидкий позитивний результат завдяки унікальній методиці, яку ніде у світі не використовують. Прооперовані пацієнти виписуються зі стаціонару через кілька днів, вони повертаються до звичайного життя та інколи навіть до служби у бойових підрозділах.

У Вінницькому пресклубі 20 травня про власну методику розповіли журналістам та медикам столичні фахівці. Мета зустрічі - донести, перш за все сімейним лікарям, про її існування, багаторічний досвід застосування та результати. 

Раптові запаморочення, серцебиття, нестерпний головний біль, панічні атаки, погіршення зору або потемніння в очах, переднепритомний стан - типові ознаки гіпоксії головного мозку, тобто недостатності кровопостачання. Вони можуть бути викликані деформацією хребтової артерії. Особливо після контузій. На жаль, ця патологія та виникнення інсульту через неї недостатньо вивчені у світі.

Однак, саме в Україні протягом десятиріч напрацьовувався успішній досвід хірургічного лікування синдрому компресії хребтової артерії. За словами Віктора Черняка, доктора меднаук, професора, хірурга клініки судинної хірургії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», методика з 2014-го дозволяла повертати у стрій наших поранених.

Чому саме контузії призводять до змін в артерії у шийному відділі хребта? Фахівці пояснюють, що через ударну хвилю саме шия і голова більше ушкоджуються у порівнянні з рештою тіла. Але пошкоджену ділянку артерії складно виявити.

«Дослідження шийного відділу по протоколу виконуються у прямому положенні. А ми, щоб виявити проблему, змушуємо пацієнта прийняти різні незручні положення. І саме у динаміці виявляємо патологічні зміни. Адже артерія може вигинатися і випрямлятися. Потрібно це довести», - пояснює Сергій Дибкалюк, доктор меднаук, доцент кафедри ортопедії та травматології медакадемії післядипломної освіти ім. П. Шупика.

Тобто суть дослідження – знайти положення з найгіршим кровотоком і порівняти його з нормальним станом.

Слід зауважити, що досліди цієї проблеми також давно проводяться у Латвії, РФ, інших країнах. Проте, на жаль, закордонні фахівці відмовляють у співробітництві українським колегам. Ба більше, за кордоном переважно оперують хребтові артерії лише доволі заможних пацієнтів у приватних клініках, і подібні хірургічні втручання вважаються доволі рідкими. І методики застосовують інші, які не дають розраховувати на повне відновлення.

«Натомість, в Україні вже десятки тисяч прооперованих і результати значно кращі. У шиї складна побудова. Судини заховані. Тому треба за допомогою УЗІ визначити місце, де виникла патологія, а потім під час операції дістатися судини, її розрізати та зашити», - пояснює Віталій Зоргач, кандидат меднаук, головний спеціаліст із ультразвукової діагностики Центрального госпіталю військово-медичного управління СБУ.

Не тільки контузії спричиняють виникнення синдрому компресії хребтової артерії. Пологова травма, забій шиї, травми при занятті спорту та безліч інших причин здатні деформувати судину. Людина звертається до сімейного лікаря, той призначає консультації невролога, травматолога, комп’ютерну томографію, МРТ, але у преважній більшості випадків етіологія головного болю залишається нез’ясованою. Інколи через панічні атаки призначають антидепресанти. Але й вони не вирішують проблему.

Саме тому київські вчені хочуть донести до сімейних лікарів те, що існує методика лікування. Якщо з контузіями вона дає доволі швидкий результат, то при хронічних станах, з якими хворі давно живуть, реабілітація розтягується на певний час, можливо, роки, але якість життя значно поліпшується.

Де в Україні лікують синдром? Як пояснюють Віктор Черняк, Сергій Дибкалюк і Віталій Зоргач, хірургічні втручання виконуються на базі Олександрівської та 8-ої міських лікарень столиці. Кожний пацієнт проходить дослідження у кілька етапів, спостереження, терапію, і лише потім, у разі чітко визначених показань, його оперують.   

Про методику чудово знають у МОЗ. Через об’єктивні та суб’єктивні причини її складно впроваджувати в інших закладах. Зокрема через брак саме досвідчених фахівців.