Рекомендація Єврокомісії надати Україні статус кандидата на членство в ЄС та заяви вчорашніх гостей Києва, зокрема канцлера Шольца та президент Макрона, майже «перекрили» не менш важливе питання передачі західного озброєння, а точніше того, що хоче українська сторона та що надають. На Банковій намагаються не помітити висловлювань партнерів про розмір допомоги, який перебільшує «замовлення». Чому? Мабуть, причина у суспільстві, яке хоче здобутків якнайшвидше, а у керівництві держави не хочуть офіційно визнавати, що війна «триватиме на виснаження» з будь-якою зброєю.
Зазначимо, з Банкової постійно лунають докори, що Захід не задовольняє потреби ЗСУ. Навіть перед «Рамштайном-3» радник глави ОП Михайло Подоляк у соцмереджі перерахував запити України.
На запитання журналіста про те, що «Україна публічно запросила довгий список зброї, включаючи 1000 гаубиць, 500 танків та 300 систем залпового вогню», а США та їхні союзники не надають такої кількості зброї, генерал армії США Марк Міллі був відверто здивованим.
«З приводу цифр. Я не впевнений, де взято цифри, на які ви посилаєтеся, але я говорив із генералом Залужним, і ми отримуємо списки. Це офіційні запити від їхнього міністерства оборони. Вони просили 10 батальйонів артилерії; було поставлено 12 батальйонів артилерії. Знову ж таки, було поставлено 97 тисяч протитанкових систем, це більше протитанкових систем, ніж танків у світі, вони просили 200 танків - вони отримали 237. Вони просили 100 бойових машин піхоти - вони отримали більше 300. Ми поставили, 1600 або близько того систем ПВО (Стінгерів – прим. ред.) і близько 60 тисяч ракет до них, це коли я говорю «ми», я маю на увазі міжнародне співтовариство. Загалом 383 одиниці, і, як я вже сказав, майже півмільйона артилерійських снарядів також було поставлено, - відповів Міллі. - У результаті - і я можу продовжити весь список - у результаті все, про що просив генерал Залужний, якнайшвидше, ми отримуємо через міжнародне співтовариство, через Сполучені Штати, союзників і партнерів, і ми робимо це так швидко, як тільки можемо».
Фактично він розсекретив істинні обсяги поставок. За його словами, швидкість підтримки немає аналогів у світі, адже передається зброя через кілька днів після запиту, максимум – тиждень.
Більш того, у найбільш авторитетні британські ЗМІ – ВВС і The Times – «злили» інформацію про головний логістичний центр керування поставками. Його розташовано у німецькому Штутгарті, на військовій базі «Казарми Патч». Центр називають «Горищем». Там у цілодобовому режимі працюють військові, зокрема українські. Звідти замовлення різними шляхами передаються Україні.
Фактично Міллі визнав, що тримає контакт не лише з міністром Резніковим, який відповідає за постачання, а безпосередньо з Залужним, керманичем захисту України. Крім того, президент Франції Е.Макрон підтвердив наявність домовленості не постачати Україні танки і літаки, а також сказав, що Зеленському про це було давно відомо.
Висловлювання Міллі та Макрона нібито не почули в ОП… Прогнозовано.
То чому у Києві кажуть про недостатню допомогу?
Відповідь полягає у запитах суспільства та обіцянках скоріше перемогти ворога. Тобто існує політична складова публічної критики західних партнерів. Наразі на Банковій не хочуть публічно визнати, що війна триватиме дуже довго, і фізичних можливостей в середині літа перейти у наступ на хоча б 2-3 напрямках одночасно скоріше за все не буде.
У Зеленського бояться розчарування людей від того, що успіхи не будуть завтра, як всі хочуть. Аби це не визнавати, переводять стрілки на партнерів, які нібито зволікають з допомогою. Врешті-решт, Міллі став тим, хто розкрив деталі, розповівши, що постачається значно більше за запит. А Макрон визнав, що наступальну зброю Україні давати відразу не передбачалось через «погрози» Росії.
По суті, шанс перемогти «другу армію світу» є, але не за декілька місяців, а можливо за пару років. Терміни на заході не називають з етичних міркувань, а у Києві – з політичних.
Додамо. Навіть білоруський диктатор Олександр Лукашенко вже заговорив про «переділ» світу, визнаючи, що російсько-українська війна має окремі ознаки початку Третьої світової. «Глобалізації» наразі не хочуть ні в НАТО, ні в РФ, однак, при розбалансуванні «хиткого паритету» можливо загострення у будь-якому форматі. Поки Захід розраховує уникнути такого сценарію через «втому» росіян, до якої з часом доведуть санкції. У Москві чекали на «втому» НАТО, де «Рамштайном-3» й одкровеннями Міллі пояснили, що не поступатимуться принципами.
