У Вінницькому районі відновили поголів‘я диких кабанів. Близько шести десятків дорослих особин, підсвинків і новонароджених поросят мешкає у вольєрі для напіввільного утримання мисливських тварин Вороновицького та Шендерівського лісництв Вінницького лісгоспу.
Про це повідомляють офіційні джерела.
«За неповних два роки вінницьким лісівникам вдалося розвести кабанів. Починали практично з нуля. Після того, як вольєр спорожнів після загибелі тварин, сюди завезли 6 самок та одного самця з інших господарств», - йдеться в інформації.
Єгер Вороновицького та Шендерівського лісництв Василь Царук розповідає про «свиняче» стадо:
«Кабани розділилися на два стада, у кожному з яких окремі самки - вожачки. Кожне стадо має свою територію, вони ходять окремо, проте й не ворогують. Разом вони зустрічаються під час годівлі. Одне стадо «дике», ніколи не підходить до людей близько, інше – «приручене», ці доволі близько підпускають до себе».
Єгер говорить, що такий поділ умовний, «довіряти» тваринам не варто - будь-який дикий кабан небезпечний для людини.
На території вольєру, площа якого складає 163 га, достатньо природних кормів, але тварини не відмовляються від «смаколиків». До меню, яке пропонують лісівники своїм підопічним, входить кукурудза, буряки, пшениця, зернові відходи, капустяне листя. Корми заготовляють влітку та восени, зберігають безпосередньо біля вольєру.
Тварини вже мають свій режим дня. Щоранку о 9-10-й годині стадо йде на сніданок.
Підкріпившись, тварини «переходять», в буквальному значенні цього слова, до основної страви. Мандрують вольєром - шукають жолуді, риють ґрунт, щоб дістати із землі хробаків та комах.
Для малюків у вольєрі облаштоване окрема «кімната» – трохи далі від місця годівлі настелена солома. Проте у диких поросят міцний імунітет, вони і у 20-градусні морози народжуються у січні-лютому і виживають. Можуть спати у снігу, разом із дорослими.
До речі, одна самка дикого кабана за раз народжує меншу кількість, ніж свійська, 5-8 поросяток. Але старші самки народжують більше потомства.
Лісівники планують збільшити кількість тварин до «оптимальної» та відпустити їх у природне середовище.
