Вічна пам'ять полеглим Захисникам! Вічна шана оборонцям України!
Сьогодні, 1 жовтня, у День захисників та захисниць України, в КЗ «Вінницький ліцей N°18» відбулось відкриття пам'ятної стели з іменами одинадцяти випускників, що загинули на російсько-українській війні, захищаючи державність та незалежність України.
Адміністрація закладу огранізувала дуже душевний захід. Учні ліцею підготували танець "янголів", продекламували вірш, а також передали рідним полеглих захисників лампадки із вогнем пам'яті.
І звісно ж, були названі імена всіх героїв, чиї таблички зараз триматиме стела.
Богдан Вавілов
05.05.1995 - 30.04.2022
Богдан Вікторович Вавілов народився 5 травня 1995 року. Закінчив Вінницьку ЗОШ №18, після чого навчався у Національній академії внутрішніх справ у Києві.
У 2016–2018 роках брав участь в антитерористичній операції. За службу був відзначений медаллю «Ветеран війни».
26 лютого 2022 року Богдан добровільно вступив до лав Національної гвардії України, де виконував обов’язки командира відділення. 24 березня його відрядили до ОТУ «Схід» для виконання бойових завдань.
19 квітня 2022 року поблизу населеного пункту Солодке Донецької області Богдан отримав тяжке бойове черепно-мозкове поранення внаслідок артилерійського обстрілу. Попри важке поранення, він витягнув з-під обстрілу трьох побратимів, після чого втратив свідомість. Воїна евакуювали до лікарні імені Мечникова у Дніпрі, однак 30 квітня він помер від отриманих поранень.
За героїзм під час виконання бойових завдань Богдан Вавілов посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Богдану було 26 років.
Ігор Хмара
23.02.1985 - 19.05.2022
Ігор Віталійович Хмара народився у Вінниці та навчався у школі №18. Після її закінчення вступив до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
З дитинства Ігор мріяв стати пілотом. Військову службу розпочав у 2006 році з посади льотчика авіаційної ланки. Згодом був старшим льотчиком, командиром авіаційної ланки, а у 2022 році став командиром ескадрильї військової частини. Також був учасником АТО та ООС.
Після початку повномасштабного вторгнення командир екіпажу літака Су-24М Ігор Хмара разом зі штурманом Іллею Негарою виконував бойові завдання у різних регіонах України. Екіпаж здійснив 14 бойових вильотів.
19 травня 2022 року поблизу села Липове Бахмутського району Донецької області літак був підбитий ворожою ракетою. Ігор Хмара загинув.
Поховали воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці. Посмертно його нагородили орденами «За мужність» III ступеня та Богдана Хмельницького III ступеня.
Ігорю було 37 років.
Вадим Кондратюк
24.03.2000 - 14.02.2024
Вадим Олександрович Кондратюк народився у Вінниці 24 березня 2000 року. З 2007 по 2012 рік навчався у школі №26, а з 2012-го до 2018 року - у школі №18.
У 2018 році вступив на юридичний факультет ДНУ та здобув ступінь бакалавра. З 2022 по 2024 рік навчався в магістратурі Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування».
Під час навчання Вадим працював у ДНУ, був помічником депутата Вінницької міської ради, входив до молодіжної ради, був почесним донором та займався волонтерською діяльністю.
У 2022 році розпочав навчання на військовій кафедрі ВНТУ, однак завершити його не встиг. Його батько з перших днів повномасштабної війни служив у ЗСУ, і Вадим також прагнув захищати Україну разом із ним.
У лютому 2023 року старший лейтенант поліції Вадим Кондратюк добровільно долучився до об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють». Після навчання з управління безпілотниками вирушив на передову.
Вадим нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою Президента України «За оборону України».
Вадиму було 23 роки.
Дмитро Козак
14.12.1985 - 13.12.2022
Дмитро Сергійович Козак народився у Вінниці. Навчався у СЗОШ №18, а вищу освіту здобув у Європейському університеті за спеціальністю «Фінанси». У 2007–2008 роках проходив строкову службу.
У 2011 році Дмитро створив сім’ю та став батьком доньки. Рідні згадують його як турботливого, надійного та щирого чоловіка і батька.
З перших днів повномасштабної війни Дмитро добровільно долучився до лав ЗСУ. Служив у складі 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу на посаді командира розвідувального відділення у званні молодшого сержанта.
13 грудня 2022 року Дмитро загинув на Донецькому напрямку, виконуючи військовий обов’язок та захищаючи Україну.
Дмитру було 36 років.
Вадим Голубенко
10.06.1983 - 17.06.2023
Вадим Сергійович Голубенко народився 10 червня 1983 року в селі Махнівка Вінницької області. Навчався у вінницькій школі №18, після чого вступив до професійного училища №5. Після навчання проходив строкову службу в Калинівці, а згодом приєднався до батальйону «Ягуар».
Вадим пройшов відбір до іноземного легіону у Франції, де брав участь у миротворчих місіях та здобув спеціальну підготовку.
У 2014 році став на захист України. Служив снайпером у батальйоні поліції особливого призначення «Миротворець», брав участь у боях під Іловайськом. Під час виходу з оточення допомагав рятувати побратимів.
З перших днів повномасштабного вторгнення Вадим долучився до підготовки оборони Вінниці та Києва. Згодом став добровольцем територіальної оборони, а після відбору приєднався до 47-ї механізованої бригади «Маґура». Разом із побратимами проходив навчання у Німеччині на бронемашинах Bradley.
У червні 2023 року зв’язок із Вадимом обірвався. Протягом чотирьох з половиною місяців він вважався зниклим безвісти. Згодом родина отримала звістку про його загибель.
Вадим Голубенко загинув 17 червня 2023 року під час виконання бойового завдання у селі Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області.
Вадиму було 40 років.
Іван Черешневий
07.07.1981 - 17.12.2022
Іван Петрович Черешневий народився 7 липня 1981 року. Після початку повномасштабного російського вторгнення долучився до лав Збройних Сил України у званні солдата.
Воїн виконував військовий обов’язок та брав участь у боях на найгарячіших напрямках фронту.
17 грудня 2022 року Іван загинув під час виконання бойового завдання в районі міста Бахмут Донецької області.
Івану було 41 рік.
Володимир Басовський
12.10.1974 - 22.03.2024
Володимир Володимирович Басовський, позивний «Бас Борода», народився 12 жовтня 1974 року у Вінниці. Навчався у школі №18, займався боксом та настільним тенісом. Згодом закінчив політехнічний технікум за спеціальністю «Автомеханіка».
У 1992–1994 роках проходив строкову службу. У 2000 році одружився, у подружжя народилася донька.
У квітні 2015 року Володимира призвали до Збройних Сил України. Він брав участь в АТО та ООС, півтора року служив на Краматорському напрямку на посаді навідника бронетранспортера. У липні 2016 року повернувся додому.
26 лютого 2022 року Володимир знову став на захист України. Служив у складі 61-ї окремої механізованої Степової бригади, обороняв та звільняв Херсонщину й Миколаївщину, брав участь у боях за Соледар та Бахмут, стояв на сторожі кордону Сумщини.
1 березня 2024 року його перевели до 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха.
Останній зв’язок із Володимиром був 16 березня 2024 року біля села Тоненьке Покровського району Донецької області. 22 березня воїн загинув від тяжких осколкових поранень.
Володимиру було 49 років. Посмертно його нагородили нагрудним знаком «Золотий Хрест».
Анатолій Мельник
29.07.1990 - 02.03.2025
Анатолій Петрович Мельник народився у Вінниці 29 липня 1990 року. Після школи №18 здобув спеціальність кухаря-кулінара у професійно-технічному училищі №19.
Працював у закладах харчування міста, а згодом займався авторемонтною справою. Разом із дружиною виховував доньку.
На початку повномасштабного вторгнення Анатолій долучився до Збройних Сил України. Службу розпочав у військах забезпечення, де пройшов шлях від солдата до молодшого сержанта.
Із січня 2025 року воював у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади. За сумлінну службу був нагороджений медаллю Міністерства оборони України «За зразкову службу».
Анатолію було 34 роки.
Євгеній Маслюк «Джоні»
12.10.1995 - 20.02.2026
Євгеній Миколайович Маслюк народився 12 жовтня 1995 року у Вінниці. У 2002 році пішов до першого класу школи №18, яку закінчив у 2013 році.
У 2016 році був призваний на військову службу до лав Національної гвардії України у Києві. У 2017 році підписав контракт та був направлений у зону проведення АТО.
Після демобілізації у 2021 році повернувся до мирного життя та працював у Вінниці, зокрема у торговельному центрі «Епіцентр».
У 2022 році Євгенія мобілізували до лав ЗСУ. Старший солдат, оператор РЕБ, позивний «Джоні», виконував бойові завдання на Донецькому, Луганському та Миколаївському напрямках. Із грудня 2024 року служив на Сумському напрямку.
У грудні 2025 року Євгеній одружився та мріяв про власну сім’ю і майбутнє під мирним небом.
20 лютого 2026 року під час виконання військового обов’язку в районі населеного пункту Миропілля Сумської області Євгеній загинув.
Євгенію було 30 років.
Костянтин Пономаренко «Ван Гог»
23.04.1991 - 02.04.2024
Костянтин В’ячеславович Пономаренко народився 23 квітня 1991 року у Запоріжжі. У 13 років разом із родиною переїхав до Вінниці та навчався у ліцеї №18.
Після школи вступив на кафедру історії Національного університету «Києво-Могилянська академія», де здобував освіту за напрямом «Юдаїка». Також проходив стажування в Єрусалимському університеті.
Костянтин працював редактором історичного інтернет-видання, журналістом мультимедійної платформи іномовлення України UATV, у КримSOS, а останніми роками перед початком повномасштабної війни був редактором журналу «Фокус».
З перших днів повномасштабного вторгнення став до лав ЗСУ. Добровольцем воював у складі 425-го окремого штурмового батальйону «Скала» під позивним «Ван Гог».
2 квітня 2024 року поблизу Костянтинівки зв’язок із Костянтином обірвався.
Костянтину було 32 роки.
Андрій Перожик
05.12.1982 - 24.12.2024
Андрій Андрійович Перожик народився 5 грудня 1982 року в селі Красне Тиврівського району. Майже все його життя було пов’язане з Вінницею. Тут він навчався у школі №18, а після її закінчення вступив до Вінницького національного технічного університету.
Згодом Андрій працював у сфері логістики, де пройшов шлях від експедитора до комірника структурного підрозділу.
Разом із дружиною Зоряною він виховував трьох дітей - сина та доньок-двійнят. Також дбав про своїх батьків, будучи їхньою єдиною дитиною.
У жовтні 2024 року Андрій добровільно долучився до Збройних Сил України. Служив стрільцем у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка та брав участь у боях на Донеччині.
24 грудня 2024 року під час бою поблизу Нововасилівки Покровського району зв’язок із воїном обірвався. Відтоді його вважали зниклим безвісти. Згодом родині стало відомо про його загибель.
Андрію було 42 роки.
Це не просто стела, це кожен день нагадування .... і кожне покоління, яке вийде із цих дверей, пам’ятатиме і з великою повагою відноситиметься до тих, хто віддав за них своє життя, - зазначила директорка ліцею Катерина Поджаренко.
Захід завершився покладанням квітів до стели із іменами Героїв.
На жаль, невдовзі стела буде доповнена іменами ще трьох випускників школи, які нещодавно загинули на фронті.
Більше фото тут, нашій сторінці у ФБ
