На фасаді поліклінічного відділення Подільського регіонального центру онкології встановлено меморіальну дошку видатному хірургу, засновнику онкологічної служби на Вінниччині Павлу Вишневському. Вчора, 25 березня, виповнилося 100 років від дня його народження. Він був знаним не лише на Вінниччині, а й далеко за межами України лікарем.
Саме Павло Антонович Вишневський був ініціатором створення вінницького обласного онкодиспансеру і понад 20 років його очолював. За словами головного лікаря Подільського регіонального центру онкології Володимира Шамрая, під керівництвом Павла Антоновича відкрилося більшість відділень у лікарні. Він був ініціатором створення районних онкологічних служб, що дало можливість медикам працювати на профілактику, а не на лікування важких форм хвороби раку.
"Павло Антонович Вишневський був видатною та неординарною людиною, неперевершеним хірургом. Він оперував всі локалізації, неважливо чи то онкогінелогічна патологія, голови, шиї чи шлунково-кишкового тракту. Мав дуже багато учнів, які і сьогодні з успіхом працюють і продовжують його справу у Подільському регіональному центрі онкології. Саме цей талановитий чоловік створив потужну структуру онкологічної служби на Вінниччині. Коли він розпочинав працювати діяло лише 30 ліжок, а в 1975-му році вже у онкологічному диспансері було 250 ліжок. Фактично при Павлу Антоновичу Вишневському було створено більшість відділень, які працюють в нашому онкоцентрі і сьогодні. Це хіміотерапевтичного, радіологічного, торокального відділень. Відкрив відділення голови та шиї одне із перших в Україні", - розповів Володимир Шамрай.
В заході, який приурочений до 100-річчя від дня народження Павла Вишневського, взяли участь працівники вінницького онкоцентру, колеги, які особисто знали і працювали із заслуженим лікарем.
Спеціально приїхали до Вінниці сьогодні і рідні хірурга, які сьогодні проживають у Херсоні, де і похований Павло Вишневський із дружиною. Зокрема донька з чоловіком, внучка.
Династію медиків із них ніхто не продовжив. Донька Людмила Дружинська згадує, батько довго не міг змиритися, що вона стала не лікарем, а вчителем.
"Для мене він був найкращим батьком. Щодня згадую його поради. Він любив мене і маму, яка теж була лікарем, але найбільше він любив медицину, їй приділяв майже весь час. Часто бувало таке, коли батьки приходили додому , могли не питати як у мене справи, а одразу говорили про операції, цікаві випадки та діагнози. Радилися і обговорювали чи правильно призначили лікування. Сьогодні я бажаю всім лікарям, бути відданими медицині так, як мій батько", - зауважила дочка Павла Вишневського Людмила.
