У Вінниці 27 травня прощатимуться із Сергієм Вишневським. Він загинув поблизу Сєвєродонецька під час виконання бойового завдання.

Сергій пішов на війну добровольцем. Йому було лише 24 роки. Мудрий не по рокам, відданий патріот України. Незважаючи на юний вік, він вирізнявся серед ровесників своєю зрілістю, дорослістю, сформованими цінностями та поглядами на життя. Надзвичайно порядний і ерудований.

Прощання із загиблим військовослужбовцем відбудеться 27 травня о 12.00 за адресою м. Вінниця Монастирська, 4 (біля технічного ліцею). Ховатимуть Сергія у рідному смт. Піщанка.

Сім’я загиблого військовослужбовця просить на прощання з Героєм приходити з живими квітами.

«Мені життя дароване для того,

Щоб за Вкраїну я його поклав,

Щоб уберіг державу від чужого

І щоби вільну дітям передав…»

Це слова Сергія Вишневського, колишнього курсанта Національної академії СБУ, бійця 79 окремої десантно-штурмової бригади», - й загинув внаслідок обстрілу ворога на полі бою 19 травня 2022 року.

«Навчався на відмінно, не заради оцінок – йому подобалось вчитись, постійно працював над собою. Займався спортом, обожнював читати та подорожувати нашою країною. Дуже любив Україну, особливо її історію – славетну і складну, але пронизану героїзмом наших предків. Він вірив, що мужність і відвага наших пращурів, у тому числі козаків, передалась генами до наших часів», - пригадують у Національній академії СБ України.

Останнім часом Сергій працював в ІТ-сфері, опанував програмування. Але 24 лютого змінило його життя. Ось деякі з його повідомлень за період війни:

«Я добробатом пішов на фронт

Пд напрямок

Попросився в пекло

Відправили сюди

Десант)»

Сергій за власним бажанням став до лав 79 окремої десантно-штурмової бригади. Спершу був під Миколаєвом. Далі відправили боротись з рашистським ворогом на схід.

«Мені боліло, що багато моїх друзів загинули в 14-15 роках на фронті. І багато жінок з дітьми лишилося. + мені нема чого втрачати», - казав він.

Сергій був єдиним сином у батьків. Рідних просто поставив перед фактом, що пішов на фронт. Як би тяжко не було, він завжди писав, що все буде добре.

«Вже стільки раз пронесло

Що має ще

Вчора хлопця виносив з арт обстрілу

Та й цінувати нарешті життя почав

Життя дивна річ»

«Позиції не хочеться здавати

Будемо приймати останні бої»

Його останній пост на Фейсбук-сторінці 15 травня:

«Війна. Ще одна дурна нікому не потрібна війна. Смерті. Каліцтва. Руїни. Кожен день, мов останній. Бетеери, танки, авіація. Страшно, від методів, які вигадує людська фантазія, щоб підливати нового жару до мук і болю. Та щоб не було, ми на своїй землі. Тут звитяга наших прадідів. Тут споконвічна воля. За нами правда. Ми переможемо».

Сергій мав багато талантів, один із них – це писати вірші та прозу. Його остання творчість вирізнялась, вона була написана, ніби не в цьому столітті. Його твори немов відтворювали нашу давню автентичність і повертали до минулого.

На фото декілька віршів, написаних ще під час навчання в Академії, які показують, яким він був. Завжди всередині мав готовність до того, щоб віддати життя за Батьківщину.

В одному з останніх смс Сергій писав: «Добро завжди перемагає». Він щиро вірив у це. І робив усе, щоб це стало реальністю.

Глибокі співчуття рідним Сергія… Світла пам'ять про нього житиме! Бо такі, як Сергій, не вмирають!

Як він і писав, ми переможемо!..