Вдруге до Вінниці (перший концерт відбувся осінню минулого року - Авт.) з персональним концертом завітав композитор і найшвидший піаніст світу Любомир Мельник. Канадієць українського походження 15 квітня представив «музику безперервної гри», що у перекладі звучить, як continuous music. Завдяки тому, що піаніст швидко перебирає клавішами, створюється враження безперервної мелодії у той час як людське вухо чує лише звуковий потік, не розрізняючи нот.

Технічно музикант може грати послідовно19,5 нот за секунду кожною рукою. Для порівняння - звичайний піаніст грає 13-14 нот. Про це свідчать два світових рекорди Любомира 1985 року у Швеції: перший – він виконав найбільшу кількість нот за годину з швидкістю 13-14 нот за секунду кожною рукою; другий – виконав мелодію, де звучали 19,5 нот за секунду одночасно і теж кожною рукою.

Na Парижі вдалось поспілкуватись із паном Мельником під час sound check. Організатори розповіли, що фактично цього разу це перше інтерв’ю, на яке погодився піаніст у всеукраїнському турі, що пролягає у 2018 році такими містами як Львів, Луцьк, Рівне, Тернопіль, Вінниця і Київ.

Майже 70-літній Мельник (22 грудня виповниться – Авт.) пробує клавіші фортепіано у Вінницькій обласній філармонії.

«Дуже гарний рояль – говорить пан Любомир до звукорежисера. - Тому я не хотів спотворювати технікою живий звук, хочеться, щоб він був чистим».

Грає один фрагмент, потім інший, схиляється над інструментом, відпочити і зібратись. Пізніше, під час виступу, він скаже, що цей твір зазвичай виконують у чотири руки і, щоб сконцентруватись, однієї професіональної техніки замало, повинні працювати дві півкулі мозку. Продовжує, а потім раптово зупиняється, так, що боїшся подихом зруйнувати тишу… з останніми відголосками нот.

Простий, з довгим сивим волоссям, колишній хіпі відсуває мікрофони, поглядає на годинник – спускається зі сцени, щоб зробити перерву між грою і поспілкуватись.

На першу репліку «Ви маєте українське коріння» Любомир патріотично заперечує, що не просто має українське коріння, а є українцем.

• Я є українець. Де б я не був, не проживав, я себе відчуваю українцем всередині. Я вважаю, що моя культура, історія… все – українське.
• Як так виходить, що Ви граєте швидше, ніж інші піаністи?

• Технічно не так-то і легко цьому навчитись. Ми говоримо про різні речі. Це все одно що порівняти людину, яка просто біжить і ту, яка літає, не торкаючись ногами землі. У цьому різниця. Музика міняє піаніста, вона проходить через нього. Фортепіано дає життя. І у цьому щастя, щастя від гри на фортепіано.
• Пам’ятаєте момент, коли усвідомили, що граєте по-іншому, мить, коли винайшли continuous music?
• Це не був якийсь конкретний момент, мить, день… Я тоді грав у Парижі modern dance. Нове створюєш тоді, коли маєш гарний досвід. Тільки тоді музика приходить через душу і пальці.
• У одному із ваших інтерв’ю Ви сказали, що справжній голос фортепіано - це continuous music. І жоден інструмент з ним не зрівняти...
• Фортепіано співає, бо має свій власний голос і дух, воно унікальне тим, що створює хор звуків, які плавно переходять один в один. Ця музика веде людей у інакший стан. Занурює у власну душу і думки. Фортепіано завжди матиме чудовий голос. Класичні твори не зацікавлені у звучанні інструменту, вони більше концентрують увагу на композиції.
• Цікаво, як сприймають вашу техніку люди, які уміють грати на фортепіано і просто «слухачі», які не володіють жодним музичним інструментом. Є різниця?
• Думаю так (посміхається - Авт.). «Класичні» піаністи, як не дивно, постійно стоять осторонь, вголос не висловлюють свою думку. Їх можна зрозуміти, бо для них набагато краще грати Моцарта і Баха, ніж continuous music. Вони ніяк не реагують на мою манеру гри. Це все одно, що художник художнику скаже… а що ти там робиш? Та просто накидав фарбу на полотно. І це для мене не проблема, бо я не можу передати цей дар світу, після мене так ніхто не буде грати. А для них це, грубо кажучи, не варте уваги…  
• А чи цікавились професійні піаністи Вашою манерою гри і чи є зараз учні – послідовники. За який час Ви змогли б технічно навчити і передати уміння студенту?
• Я дуже чекаю на такого послідовника-учня, який би міг виконувати твори і дійсно любити музику. Гадаю, навчитися можна за шість-сім місяців.
• Чи можуть гроші змінити піаніста і як саме?
• Гроші за концерти - це гарно і у той же час досить небезпечна річ. Ризик завжди є у тому, що піаніст міняє свою музику для виступів спеціально, щоб заробити гроші. Я сам трохи це відчуваю. Абсолютна правда у тому, що голодний художник буде писати картини, щоб прокормитись у першу чергу. Так і з музикантами.
• Ви працювали з різними колективами. З ким було найцікавіше?
• Із хореографами у Парижі. Вони дійсно тяжко і старанно працюють.
• Як так стається, що українці закордоном можуть більше себе реалізувати?
• Я не знаю чи більше, але моя музика могла б ніколи не народитись, якби не подорожував, якби я не мав досвіду виступати на різних сценах. І я упевнений, що тільки українці можуть виносити таку музику, бо, як нація, ми можемо робити усе ліпше і ліпше, робити світ кращим… удосконалювати те, що вміємо робити. Це чисто наша українська риса, яка відрізняє нас від інших народів у світі.
• Якби Вам запропонували зараз зупинитись в Україні і у якісь музичній школи викладати вашу манеру гри чи погодились Ви ?
• Так. Мені комфортно бути з українцями. Це мій народ, мої люди. І я, гадаю, що українська діаспора потребує зараз повернутись на Україну. Нам потрібні люди-патріоти з-за кордону, які б могли скерувати, направити бізнес. «Совєтські» часи знищили усе людське, а головна проблема України, що вона розділена на багато частин.
• У чому щастя?
• Для мене – це грати на фортепіано. Якби я мав вибір поміняти долю, то ніколи б не обміняв гру на фортепіано на щось інше. Люди завжди шукають радість тут і там, але той, хто прийшов до фортепіано навіть не подумає чи варто змінити інструмент. Життя без музики і любові пусте.

Фото: Eva Emerald Photography

Довідка:

Любомир народився 22 грудня1948 року в Мюнхені. Згодом, після народження сина, його сім'я переїхала до міста Вінніпег у Канаді. Майбутній музикант вивчав латину й філософію в Коледжі Святого Павла, який є найбільшим католицьким закладом у провінції Манітоба. Аспірантуру він закінчив в Університеті Куінс, що у Кінгстоні, також за спеціальністю «Філософія».

З 1973 по 1975 роки Любомир Мельник жив у Парижі, працював разом з Каролін Карлсон у Паризькій опері, писав музику для хореографічних постановок, тоді ж створив і свою методику гри на фортепіано.

Любомир — автор понад 120 музичних творів. Він співпрацював з французькими хореографами і рядом європейських та американських композиторів: Джеймсом Блекшоу, Пітером Бродеріком, Нільсом Фрамом  і іншими.

Методику своєї гри композитор описав у трактаті «Відкритий час: мистецтво безперервної музики». Він склав 22 етюди для початківців музикантів, що бажають навчитися його техніці гри. Як правило, Мельник грає музику, не відриваючи ноги від педалі і, таким чином, створюючи безперервну звукову лінію з переборів різної тривалості. Деякі критики ставляться до творчості Мельника вельми скептично, вважаючи його роботи просто швидкими арпеджіо.