У Росії набуває масового характеру гонитва за «гробовими». У ЗМІ публікують численні історії, коли батьки отримавши за нібито загиблого сина «гробові» відмовляються від свого живого нащадка, який, як виявляється живий, але у полоні. Відмова пояснюється просто – росіяни не хочуть віддавати гроші.

Одну з таких історій в ефірі телеканалу «Freedom» розповів російський журналіст Тимур Олевський. Відповідну скаргу до російської прокуратури написала сестра російського полоненого.

«Пише сестра полоненого російського солдата, який перебуває в українському полоні. Вона пише в прокуратуру – і це не схоже на скаргу, а схоже на крик про допомогу, – що батьки солдата отримали гробові гроші за те, що він загинув, за фальшивою, по суті, процедурою отримання результатів ДНК-експертизи, тому що її взагалі  ніхто не проводив. Це була просто формальність, її мали проводити, їм навіть результатів не дали», – розповідає журналіст.

Незважаючи на відсутність доказів смерті російського окупанта, його батьки влаштували похорон та радіють отриманими «гробовими» виплатами.

«Їм привезли чиєсь тіло, вони його поховали, отримали гроші, а потім солдат знайшовся. Він виявився живим і перебуває в полоні. А вони не намагаються зробити нічого з цим, не звертаються до міністерства оборони, щоб уточнити його долю та витягнути його з полону, тому що пояснюють, що гроші вже отримані, і назад їх повертати вони не збираються», – говорить Олевський.

За його словами, у своїй скарзі сестра окупанта просить повернути брата з полону, адже батьки не зацікавлені у поверненні сина і не збираються робити жодних дій для того, щоб його витягнути.

«Сестра просить: врятуйте мого брата, бо батьки не збираються робити взагалі нічого. Вони вже отримали гроші, вже, мабуть, купили білу «Ладу» чи не знаю, що вони на ці гроші купили. Гроші отримані – є син, нема сина, нехай сидить. А кого ми поховали, пише вона у цій скарзі, ми не знаємо», – констатує журналіст.

І такі випадки у Росії – не поодинокі. Видання «Медуза» днями опублікувало кілька звернень росіян до органів прокуратури, пов'язаних із так званою «спеціальною військовою операцією». Серед них – практично ідентична скарга дівчини російського солдата.

«Я - дівчина військовослужбовця. Він у серпні 2021 року уклав контракт. 14.02.2022 відбув, як передбачалося, на навчання. 23.02.2022 востаннє вийшов на зв'язок і повідомив, що їм наказано йти в наступ. Більше місяця ми дзвонили до частини, до міністерства оборони, і нам постійно повідомляли, що він живий і з ним усе гаразд. 08.04.2022 без пояснення причин у батьків у частині взяли ДНК, а 13.04.2022 в обід повідомили, що 15.04.2022 відбудеться похорон», – пише росіянка.

За її словами, батькам запропонували поховати навіть не тіло сина, а його ноги – все, що залишилося від нього після удару українських воїнів по російській військовій техніці. Причиною смерті окупанта зазначили «термічні опіки 90 і більше відсотків тіла паливними речовинами».

«Наприкінці березня ми побачили на українських інтернет-ресурсах двох полонених десантників. В одному із солдатів я впізнала свого хлопця і звернулася до відомства омбудсмена Москалькової. З нами зв'язалися і обіцяли допомогу в пошуку серед полонених, але попросили документ, виданий у морзі,, як підтвердження. Такий документ є у його батьків, але вони не бажають його давати, щоб спробувати розшукати сина серед полонених або тяжко поранених. Їх влаштовує грошова компенсація», – пише росіянка.

Олевський наголошує, що подібні випадки мають змусити замислитися тих, хто зараз збирається їхати в Україну, щоб брати участь у російській агресії проти незалежної та суверенної сусідньої держави.

«І тут є важливий момент. Вони не знають, кого вони поховали, а міністерство оборони не знає, кому вони кого віддали. Вони комусь відправили якесь тіло – і сказали: ну ховайте, загинув. І скільки таких історій, як відбувається облік солдатів, які перебувають там, на війні – це дуже важливо, щоб розуміли ті люди, які на війну зараз вирушають», – зазначив російський журналіст.

Тільки чомусь здається, що намагання достукатись є марним. Якщо батьки погоджуються, аби їх син їхав в Україну вбивати та грабувати, то їм байдуже його подальша доля, байдуже кого ховати, аби гроші виплатили. Країна хронічних жебраків продасть за кістку рідних.