100-ту річницю з нагоди Калинівського дива, що на Вінниччині, відзначатимуть віряни УПЦ МП. Кілька тисяч паломників планують зібрати, аби пішою ходою пройти від храму святої великомучениці Параскеви Сербської, що в Калинівці Вінницької області, до чудотворного хреста.
Про це повідомляє Вінницька Єпархія УПЦ МП.
«Хресна хода пройде від храму прп. Параскеви міста Калинівки (вул. 1-го Травня 1), до Калинівського Хреста. Початок хресної ходи о 8:00. Після цього буде звершено Божественну літургію. Запрошуємо усіх на спільну молитву!», - йдеться у повідомленні.
Нагадаємо, Калинівський хрест був встановлений одночасно і на перехресті, і на в’їзді до населених пунктів Калинівки та Сальника. Припускають, що хрест міг там стояти з давніх часів. Але існують й інші перекази. Один з найпоширеніших серед місцевих жителів свідчить про те, що в одного із жителів с. Сальника не було дітей: чи їх вбили, чи їх взагалі не було — точно не відомо. Людиною він був віруючою і тому журився, що не буде кому за нього помолитися після його смерті. Він вирішив поставити хрест на роздоріжжі та викопати криницю, щоби перехожі могли помолитись, втамувати спрагу і його пом’янути. За одними переказами це був 1918 рік, за іншими 1922 рік, а ім’я того чоловіка Іван Денисов.
Хрест цей був дерев’яний, висотою 6 метрів, повернений на схід. На західній стороні хреста була закріплена ікона «Розп’яття з предстоящими», написана по блясі масляними фарбами, а на східній — ікона Пресвятої Трійці. Криниця біля хреста була вузенька, з жолобами. Хрест на той час був розташований за дві версти від Калинівки, але стояв на землі с. Сальника.
За свідченнями очевидців і за архівними матеріалами тодішніх органів безпеки, 7 липня 1923 року в суботу сталося чудо. Того дня двоє чи троє червоноармійців їхали по дорозі з Вінниці на Калинівку й зупинились біля хреста напитися води. Один із солдатів, напідпитку та, вочевидь, перебуваючи під впливом атеїстичного дурману, відкрив по хресту стрілянину із гвинтівки.
Як розповідає лист червоноармійцю Іркутської конвойної команди військ ДПУ Сибіру Григорному від його батьків (серпень 1923 року), вистрілив він 24 рази, але жодного разу не поцілив у розп’яття, «а всі ці кулі падали біля цього хреста на землю, а як вистрілив у 25 раз, то влучив у праве плече Ісуса Христа, і потекла кров» (рос.)
За свідченням преси того часу, у червоноармійця, який стріляв, відняло руку. Потім, прийшовши до тями, він з матір’ю цілий місяць стояв під хрестом і просив у людей молитов, щоб Господь простив йому цей гріх.
Про це диво швидко стало відомо місцевим жителям, і вже наступного дня прийшли вони на це місце зі священиком с. Сальника У. Свінцицьким, щоб помолитися. Під час цієї першої служби, як свідчить цей же лист, «з’явилась на небесах ікона — зображення Матері Божої і стояла 3 дні. 1-й день сяяла, як сонце, а потім (стала) невиразна». Згодом сюди йшли хресні ходи з усієї округи і навіть з усієї України. Вже через тиждень до хреста прямували люди з Київщини, Волині, Галичини, не кажучи вже про Поділля. Православний люд приїхав потягом із Польщі, але вагони оточили солдати і не випускали прочан навіть на перон. Люди молились, дивлячись з вікон вагонів у напрямку хреста. Сюди прийшли хресні ходи з Києво-Печерської лаври на чолі з монахами, приїхали ченці з Почаєва. В окремі дні біля Хреста служили більше ста священиків.
