Вінницькі поліцейські продовжують забезпечувати усім необхідним вимушених переселенців та надавати необхідну їм допомогу. Працівники ювенальної превенції Вінницького районного управління поліції відвідали двох сестер, які з шістьма малолітніми дітьми втекли з-під ворожих обстрілів на Харківщині. Місяць вони жили у підвалі, відчуваючи усе, що робить російська наволоч на нашій землі.

Про це повідомляють у Вінницькому райуправлінні.

Жінок з шістьма дітьми та котом прихистили на Вінниччині знайомі. Дізнавшись про цю родину, працівники поліції одразу ж взялися їм допомагати. Коляску, підгузки, одяг, іграшки, засоби гігієни, харчі те решту, що потребувала родина – поліцейські привезли їм додому. Тепер їх чоловіки, які знаходяться на передовій та захищають нашу країну від орків, можуть не хвилюватись за родини – вони знаходяться у безпеці.

«Ми жили у підвалі при свічках. Біля будинку постійно розривались снаряди. Найважче було дітям. Вони ще зовсім маленькі, щоб зрозуміти чого треба сидіти тихенько, і ні в якому разі не виходити на вулицю. Найменшій дитині майже півтора року, а найстаршій - чотири. Вони, як кошенята, лізли по сходах до дверей, бачучи там світло. За місяць ми лише три рази на кілька хвилин виходили на вулицю, коли це дозволяли наші військові, – плачучи, згадує ті страхіття одна з сестер-переселенок Лілія. – Коли почули, що у сусідньому населеному пункті ці рашистські нелюди ґвалтують та вбивають дітей, зрозуміли – негайно треба виїжджати на більш небезпечну територію. За себе не страшно, страшно за дітей. Російські кати їх живими б не залишили».

Жінки безмежно вдячні знайомим, які запропонували їм приїхати до них на Вінниччину, щоб разом пережити ці страшні часи. Для сестер підготували кімнати та ліжечка для малечі. Також жінки подякували поліцейським, які забезпечили їх тим, чого вони так потребували.

«Я зараз навіть не знаю чи вцілів мій дім, адже обстріли там не припиняються. Там залишилось усе моє життя. Якби не діти, я б з чоловіком була на передовій, але він наказав рятувати малечу та пообіцяв, що скоро ми усі повернемось додому і будемо жити в нашій рідній Україні», - розповідає Лілія.

Жінка зізнається, що раніше навіть уявити не могла наскільки наш народ сильний та згуртований.

Разом ми сильні та непоборні! Все було, є і буде Україна!