На Вінниччині протягом трьох років відбуваються безпрецедентні події – судять 68-річного генерал-майора у відставці Петра Бралатана. Військового пенсіонера звинувачують у «побитті із застосуванням кастету» на очах у сотень свідків. Його опоненти звернулися до редакції NaПарижі, аби викласти свої доводи того, що є підстави для судових розборок.

Нагадаємо, у статті «На Вінниччині судитимуть 68-річного генерала ЗСУ. Вигаданий проступок він вважає «намальованим» суддею з Літину» було викладено переважно точку зору Петра Бралатана та запропоновано висловитись іншим сторонам конфлікту. Йдеться про доволі неоднозначну бійку на зборах. До редакції звернулись Сергій і Микола Ільченки, які згадуються у матеріалі, а також їх колега по товариству Олександр Флерчук.

О.Флерчук стверджує, що до обрання головою ТС «Малинівка» С.Ільчкенка у товаристві відбувались фінансові порушення, які виявила ревізія.

«Я у 2013 році сплатив вступний внесок у тисячу гривень, а перевірка виявила, що ці кошти не були обліковані. Таких ошуканих нарахували близько 30 чоловік. З цього приводу правління нашої організації на чолі з С.Ільченком звернулося до правоохоронних органів. Було відкрито провадження», - запевняє О.Флерчук.

На його думку, конфлікт між Ільченками та Бралатаном почався з цього, адже генерал не хотів розголосу та захищав попереднє керівництво. Петро Васильович казав протилежне, і порушення припускав значно пізніше…   

«В Україні генерали недоторкані і не мають відповідати за свої вчинки? Саме така точка зору і породила конфлікт в нашому садовому товаристві… Безкарність та беззаконня призводять в подальшому до вчинення нових протиправних дій. Спочатку він (генерал) з групою людей ламають замки на дверях в правлінні ТС «Малинівка», що вказано у висновку поліції, і прописують це у протоколі зборів у 2017 році, потім, відчувши безкарність за вчинене, Бралатан залазить в наш автомобіль, та вириває ключі у власника, блокує та розкачує його… Якщо Бралатан думає, що в ТС «Малинівка» закони пише лише він, і його дії, навіть якщо протиправні, будуть безнаказаними, то це навряд чи», - сказав NaПарижі голова товариства Сергій Ільченко.  

Чоловік переконує, що всі згадані у попередній статті «збори» щодо його відсторонення від посади, а їх відбувалось декілька, було проведено у супереч «статуту громадської організації, законам України та Конституції», посилаючись на рішення держреєстратора, а також Вінницького міського, апеляційного та господарського судів. Через це відкрито кримінальне провадження щодо підробки підписів у протоколах, що доведено експертизою.

«Отож ваше твердження про підроблення документів, напевно стосується самого Бралатана, оскільки саме ним даний протокол завірений», - зауважив С.Ільченко.

Зазначимо, що редакція не братиме на себе відповідальність визначати, які протоколи зборів громадської організації є підробленими. Люди збираються, визначаються. Якщо їх багато, то складно уявити, щоб усі дотримувалися єдиної думки. Які протоколи є підробленими, мають встановити експерти, а на підставі їх висновків слідчі завершити розслідування та передати матеріали до суду, або зізнатися, що немає складу злочину.

Стосовно «побиття» П.Бралатаном «з кастетом» Миколи Ільченка його син Сергій зауважує, що «ніхто не надавав права на зібранні людей, навіть якщо ти генерал, вчиняти будь-яку фізичну розправу, будь то, зі слів самого Бралатана, «дати йому по морді» чи будь-які інші фізичні дії по відношенню до іншої людини». З цим складно не погодитися.

«На мою думку, це нормально і по-людськи, коли син бачить, що його батька вдарили по голові, він запитує батька про самопочуття, чи ви вважаєте по-іншому? Якось не по-людськи звучить ваш коментар: «М.Ільченку щось шепнув син». Хочу зауважити і інше, що М.Ільченко після удару Бралатана забрала зі зборів швидка, а потім він проходив лікування у стаціонарі», - зазначив Сергій Ільченко.

Саме цей інцидент, який остаточно посварив садоводів, є предметом суперечок, але його зафільмовано «з різних боків». Тому кожна зі сторін переповідає події трирічної давнини, дивлячись на ситуацію власними очима. Читач може зробити власні висновки.

Зауважимо, що NaПарижі генерал Бралатан пояснював події.

«Я не стримався, підійшов і хотів дати йому по морді. Рядом стояв наш дільничний капітан… І він фактично відвів мою руку таким чином, що вона лише ковзнула по плечу Миколи», - розповів NaПарижі Петро Васильович.

Втім, С.Ільченко наголошує на тому, що підтвердженням отриманої тоді травми є результати обстеження лікарів та висновки судмедекспертизи. За його словами, батько не звертався із заявою поро побиття, саме у травмпункті викликали поліцію, щоб зафіксувати факт побиття.

«На підставі цього було відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.125 ККУ (нанесення легких тілесних ушкоджень, законодавством визначений штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до 200 годин, або виправними роботами на строк до одного року, - прім.ред.). Розпочалось досудове розслідування, в рамках якого було проведено 4 судмедекспертизи та слідчий експеримент», - пояснив Микола Ільченко, який запевняє, що «розслідування затягувалось, у тому числі не без участі Бралатана, але справа дійшла до суду вже з кваліфікацію ч.2 ст.125 (Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності)».

Як зазначає С.Ільченко, «Бралатан навіть не заперечує, що вдарив мого батька, більше того, навіть цим хизується на іншому зібранні людей».

Щодо упередженості під час судового процесу у кожній зі сторін конфлікту власна думка. Так, якщо П.Бралатан казав, що через суддю з Літину справу досі не закрито, то М.Ільченко вважає, що опоненту варто «переглянути життєву позицію «якщо я генерал, то для мене закон не писаний».

Спростовують Микола та Сергій Ільченки також версію, що конфлікт якимось чином пов'язаний з «битвою за «повідні гектари», адже, як вони переконують, ні Бралатан, ні садове товариство, ні будь-хто інший, до земельної ділянки поблизу річки Згар відношення немає».

Втім, М.Ільченко каже, що в нього є ділянка поблизу Згару, але придбана у 2015 році. Також Микола Миколайович запевняє, що «Бралатану і в голову не приходить думка, що якщо вдарив людину, то треба хоча б вибачитись, а не вихвалятись перед громадою».  

Отже, суди тривають, можливо, триватимуть певний час. Дуже хотілось б, аби у кінці-кінців люди порозумілись, а суди винесли зважене рішення, щоб поставити крапку у вкрай складній ситуації людських відносин.