Якщо нині Вінниця асоціюється зі світломузичним фонтаном, «ставкою Гітлера» та музеєм Пирогова, то наприкінці позаминулого сторіччя та до Першої світової місто ототожнювалося за його межами з психлікарнею – єдиною на увесь південний захід Російської імперії.

Про це розповідають на Facebook–сторінці «Віртуальний гід Вінницєю». За дописом авторів, за імперських часів в окрузі не було психіатричної лікарні. Цей вид допомоги хворим надавали монастирі. Із 1893 року на околиці міста впродовж 4-х років йшло будівництво психіатричної лікарні за рахунок державної казни. Місце для будівництва поблизу тогочасного міста вибирав сам М.І.Пирогов.

Відкриття відбулось 25 травня 1897 року. Психіатрична лікарня обслуговувала три губернії — Подільську, Київську, Волинську. По­бутувала навіть приказка: «Бути у Вінниці і не подивитися на лікар­ню та її володіння — це все одно, що бути у Римі і папи не бачити». А якщо хтось витворяв дурницю, то казали: «Тобі треба до Вінниці».

При лікарні існували майстерні та бібліотека, електрична станція, баня, телефон, водогін, хлібопекарня, влаштовувалися танцювальні вечори для хворих, на яких грав струнний оркестр, давалися аматорські вистави, для дітей працівників лікарні функціонувало початкове училище.

У 30-тисячному місті тоді (крім названих) діяла земська лікарня, працювали 75 вільно-практикуючих і два санітарних лікарі, а також дантисти, ветеринари.

Матеріали із книги О. В. Логінов, Л. І. Семенко «Вінниця у 1917 році. Революція у провінційному місті».