Про те, що за нині відреставрованим дерев’яним столом, який десятиріччями стояв у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї, міг працювати Симон Петлюра, широкому загалу стало відомо лише кілька років тому. Але «розкручування» цього факту у ЗМІ сприяло інтересу до раритету. Наразі музейники навіть дізналися подробиці про один з численних сюжетів декору «стола Петлюри». .
«Нещодавня презентація відновленого стола дуже швидко дала приємні несподіванки: стало відомо, що подібні за стилем меблі знаходяться у колекціях українських музеїв, зокрема Ізмаїльському історико-краєзнавчому музеї – стіл, а краєзнавчому музеї м. Путивль – стілець. Об’єднують ці предмети подібні різьблення та сюжетні композиції», - зазначають на Facebook-сторінці вінницькі музейники.
Допоміг колега – співробітник обласного художнього музею Павло Медончак. Він звернув увагу, а по суті, ідентифікував один із сюжетів стола - на фасаді правої нижньої шухляди, найбільшої за розміром.
Рельєф за композицією виявився точною копією картини «Христос у домі Марфи та Марії» художника академічного напряму Генріха Семирадського (1843–1902), відомого масштабними полотнами на теми священної історії та історії християнства. Митець народився на Харківщині в польській родині, вчився живопису у Санкт-Петербурзі, жив в Італії, отримав відзнаки багатьох європейських країн.
Євангельська оповідь надихала багатьох художників від середньовіччя до нового часу. Вона про те, як повчаючи народ, Христос дійшов до Віфанії, що неподалік Єрусалима. Там його прийняла у свій дім жінка на ім’я Марфа, у якої були брат Лазар та сестра Марія. Обидві сестри – Марія і Марфа зустріли Вчителя з великою радістю. Марія сіла біля його ніг і уважно слухала, а Марфа більше піклувалася приготуванням трапези.
Побачивши, що сестра не бере участі у хатніх справах, Марфа підійшла до Христа з проханням, аби сестра допомогла їй. На що Спаситель відповів: «Марфо, Марфо, ти турбуєшся і клопочешся занадто, а потрібно тільки одне. Марія ж обрала найкращу частку (слово Боже), яка не відніметься від неї». Таким чином Ісус Христос наголошував, що турбота про спасіння душі вище всіх інших.
Твір Г. Семирадсього було експоновано у 1887 р. в Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, тоді він здобув неймовірне захоплення публіки, був закуплений імператором Олександром ІІІ та донині зберігається у заснованому ним Руському музеї. Дата виконання (1886 р.) підтверджує думку експертів, що «стіл Петлюри» з копією популярної на той час картини було виготовлено наприкінці ХІХ ст.
Музейники вказують, що загалом, робота майстра (або майстрів), що працювали над цим оригінальним предметом інтер’єру, є яскравою ознакою тогочасних мистецьких захоплень та ідейних пошуків.
Цей період у мистецтві позначений цікавістю до історичних стилів, зокрема, готики, яку вважали носієм справжніх християнських цінностей. Недарма сюжети заглиблених рельєфів стільниці присвячені епізодам середньовічного лицарського епосу. У щедрому декорі всіх деталей столу можна зустріти масонські знаки, окультну символіку, алегорії суспільних чеснот, які з втаємничених знань вийшли на широкий загал завдяки митцям кола символістів. Діячі Руху мистецтва та ремесел у ХІХ ст. проголосили про таку дещо несподівану місію предметів побуту, як просвітництво та виховання гарного смаку.
Справедливо відзначити, що унікальний експонат приховує багато таємниць і підтекстів, що потребує ретельного дослідження, яке стосується не лише історії різьблених зображень, але й походження та перших власників цього шляхетного предмета.
