У декількох регіонах України військові демонстративно «на камери» віддавали нагороди, які свого часу підписував президент. У Вінниці найбільш гучною виглядала «акція» полковника Петра Каноніка, який не повертав медаль під час позачергової сесії обласної Ради 7 березня, але у своєму виступі з трибуни сесійної зали він акцентував увагу на цьому процесі. Військовий представив себе бойовим офіцером, який начебто захищав Україну, але згодом з’ясувалися інші пікантні деталі його «небойової» біографії.
Фактично одразу після закінчення сесії журналісти стали свідками словесної дуелі полковника з атовцем Андрієм Грачовим, де виникли перші сумніви щодо реальної участі Каноніка у бойових діях. Петро Іванович вимушений був зізнатися, що насправді на Донбасі виконував роль офіцера-дипломата, а при собі мав лише пістолет. Потім у мережі з’явилося «красномовне» фото Каноніка з Денисом Пушиліним, одним з ватажків так званої ДНР. На світлині, яка «взята» з особистої сторінки Каноніка у заборонених «Однокласниках», видно, що чоловіки є добрими товаришами. І таких фото достатньо.
До речі, на сесії 7 березня П. Канонік був «при параді», як і його земляк Вадим Хитрич. Вони обидва з Оратівського району. У той день Вадим нагород не знімав, саме Петро Іванович, як орденоносець, став справжнім героєм дня.
Позаочі військові тоді навіть казали, що «орденів у нього більше, ніж у Брежнєва». Сам полковник тоді лише вказав журналістам, що має більше 50 нагород. Звідки вони? Переважна більшість - ювілейні. З власних джерел NaПарижі дізнався, що Петро Іванович за фахом військовий інженер. У 1977 році він закінчив Тамбовське вище військове авіаційне училище. Потім служив старшим техніком та начальником групи в/ч у Джанкої, що в Криму.
Другу освіту він здобув у 1991 році, закінчивши Військово-Повітряну інженерну академію у Москві. Далі П. Канонік служив у Феодосії на Кримському півострові і у Вінниці. Інженерні посади він змінив на «штабні» - заступника начальника відділу чи управління озброєння. Про бойовий досвід офіцера дізнатися у колег Петра Івановича не вдалося.
Втім у червні 1998-го він був нагороджений медаллю «Учасник бойових дій». Начебто Україна тоді не воювала. У той рік були лише вибори у ВР. Ще варто згадати про нагородження Петра Каноніка орденом Богдана Хмельницького у серпні 2011 року. До речі, підписував нагороду нині «президент у вигнанні» В. Янукович.
Щодо буремних подій 2014-16 років, то про свій «бойовий» шлях, як справжній полковник, Петро Іванович розповів сам. Хоча його слова у сесійній залі та пізніше журналістам настільки різняться, здається, що Канонік мабуть губиться, коли каже щось «на камеру»…
Спочатку він заявив:
«Я воював у Дебальцево. Сам вибирав найбезпечніші місця. Воював в Донецькому аеропорту… Довгий і тривалий час керував координаційним центром на окупованій території в місті Донецьк. Я знаю, що таке війна»…
Нагадаємо, саме у Донецьку зроблена світлина Каноніка з Пушиліним. Далі найцікавіше. На сесії полковник згадував, як його терористи чи не щодня виводили на розстріл. Але вже за кілька днів він змінив «покази».
«Біля мене постійно стояла батарея «Градів», яка лупила по нашим позиціям. Інколи провокувала, і по своїм позиціям лупила. Я мав постійну можливість і обов'язок зв'язуватися з Захарченком, зустрічався з ним, з Пушиліним, Пургіним, з Кононовим - це очільник незаконних формувань, банд. Він себе називає міністром оборони. З Денисом Синінковим, який був начальником штабу цих формувань», - зізнається Канонік.
Дивна плутанина як на полковника.
«В аеропорту я вигнав з процедури перевірки серба, який себе називав командиром батальйону, це друг Мотороли і Гіві. А Моторола і Гіві тоді стояли на відстані 50 метрів, як я попередньо домовився з їхнім командуванням. Я підходив від того в зеленій формі генерала… Це був генерал Синінков, начальник штабу ДНР, герой ДНР», - запевнив Канонік з явною повагою до останнього.
Представляємо добірку відео з цитатами полковника Петра Каноніка, які він видав» протягом тижня. Жодних жартів…
