Вічна шана та доземний уклін полеглим Захисникам! Щирі співчуття родинам, що втратили своїх близьких!
Молодший лейтенант Олег Васильович Гижицький зустрів повномасштабне вторгнення росії вже у лавах Сил оборони України. Служив старшим помічником начальника відділення кадрової роботи 14-ї бригади Національної гвардії України «Червона Калина».
Воїн загинув 22 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу села Олександрівка Краматорського району Донецької області.
Йому було 38 років.
Побратими згадують Олега як відповідального, професійного та надійного військовослужбовця. Він сумлінно виконував свої обов’язки, завжди був готовий підтримати інших і заслужив повагу колег, ставши для них прикладом.
Олег Васильович народився 19 січня 1988 року у Вінниці. Дитинство та шкільні роки провів у селі Юхимівка Шаргородського району. Після закінчення школи вступив до Київського національного аграрного університету, однак згодом вирішив здобути юридичну освіту. Навчався у Національній академії внутрішніх справ.
До служби в Національній гвардії працював головним спеціалістом Управління державної міграційної служби у Вінницькій області. Разом із дружиною виховував п'ятирічну доньку.
Рідні згадують Олега як чесну, працьовиту та цілеспрямовану людину, для якої родина й Батьківщина завжди були на першому місці. Він любив футбол, захоплювався подорожами та цінував час, проведений із близькими.
Прощання з Олегом Гижицьким розпочнеться о 10:30 за адресою: вулиця Миколаївська, 19.
Поховають воїна о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Валентин Анатолійович Яценко за життя не сприймав вирішення суперечок силою та завжди намагався знаходити мирний вихід із конфліктних ситуацій. Проте повномасштабна війна змінила його життя. Влітку 2026 року чоловік долучився до захисту України.
Він служив стрільцем у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка та виконував бойові завдання на східному напрямку фронту.
Загинув Валентин 24 жовтня поблизу селища Межова Синельниківського району Дніпропетровської області.
Захиснику було 46 років.
Валентин Анатолійович народився 13 червня 1980 року у Вінниці. Тут закінчив загальноосвітню школу №33 та розпочав трудову діяльність. Своє покликання знайшов у будівництві. За словами рідних, він любив свою справу й пишався тим, що власноруч долучався до зведення нових домівок.
На Валентина вдома чекали донька, мама та сестра. Близькі згадують його як надзвичайно добру, щиру й турботливу людину, яка ніколи не підвищувала голосу та намагалася нікого не образити.
Особливе місце в його житті посідали тварини. З дитинства Валентин дбав про котів і собак, які завжди були поруч із ним. Його сестра Наталя розповідає, що брат умів дарувати тепло не лише рідним, а й усім, хто його оточував.
Прощання з Валентином Яценком розпочнеться об 11:30 у VIP-залі міської ритуальної служби за адресою: вулиця Генерала Арабея, 1.
Поховають Захисника о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Вічна шана та доземний уклін полеглим Захисникам!
Щирі співчуття родинам, що втратили своїх близьких!
