Дмитро Анатолійович Шинаєв із дитинства мріяв стати військовим і присвятив цьому все життя. З 2014 року він боронив Україну: був серед тих, хто не здався в Криму, пережив Іловайський котел, воював на Ізюмському, Лиманському, Вовчанському, Сумському, Покровському, Авдіївському та Бахмутському напрямках. З перших днів повномасштабного вторгнення служив у розвідці Східного регіонального управління ДПСУ.

Загинув воїн 11 лютого поблизу міста Краматорськ Донецької області.

Йому навічно залишилося 33 роки.

Дмитро Шинаєв народився 29 травня 1992 року в селі Городківка. Закінчив Могилів-Подільський медичний фаховий коледж, а згодом — Національну академію прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, здобувши фах розвідника.

Дмитро з 2014 року та останнього свого подиху був на війні. Пам’ятаю, коли йшов захищати Маріуполь, він сказав, що прийшов його час показати, що держава недаремно готувала його до війни, – розповідає дружина Небесного Воїна Наталія. – Чоловік був ладен на все, щоб допомогти країні вистояти та перемогти. Він зазнав поранення, переніс багато контузій, але ніщо не могло змусити його зупинитись…

Був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції», відомчими нагородами ДПСУ та медаллю «За оборону Авдіївки».

У Героя залишилися дружина, 8-річний син, батьки, брат і сестра.

Церемонія прощання з майором Дмитром Шинаєвим розпочнеться:

• о 9:30 у приміщенні «Реквієм холу» за адресою: вул. Академіка Янгеля, 4
• об 11:30 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.

Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

 

Микола Миколайович Ільчук розпочав службу сержантом поліції в підрозділах ГУ НП Вінниччини. Із 2019 року виконував бойові завдання в зоні АТО/ООС, зокрема у спецпідрозділі «КОРД». У 2024 році продовжив службу на офіцерських посадах у Центрі спеціальних операцій «А» СБУ у Вінницькій області. Брав участь у боях на Сумському, Донецькому, Харківському та Запорізькому напрямках.

Загинув 13 лютого поблизу села Барвінкове на Запоріжжі.

Йому було 35 років.

Наказом командування йому було присвоєно чергове військове звання – майор (посмертно).

Микола Ільчук народився 10 листопада 1990 року в селі Славна. Закінчив Вінницький державний педагогічний університет імені М. Коцюбинського. Проходив строкову службу в Окремому полку Президента України. 

Він усього в житті досягав сам – своєю наполегливою працею. Займався бігом, бойовими та силовими видами спорту. Опанував вибухотехнічну справу, вмів управляти дронами різних модефікацій, був інструктором з власної безпеки, закінчив курси тілоохоронців тощо, – зазначає наречена Небесного Воїна.

Втім, усе це тьмяніє у порівнянні з його чоловічою силою та величчю духу. Микола пішов боронити країну, бо інакше вчинити просто не міг. Я дуже пишалася ним і завжди про це говорила йому під час наших, на жаль, таких коротких телефонних розмов… Ми мріяли невдовзі побратись і про велику сім’ю, в якій завжди лунав би дитячій сміх…

Серед найрідніших у Миколи залишилися батьки та молодший брат.

Поховають воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

 

Дмитро Вікторович Орленко став на захист України торік. Був молодшим сержантом 156-ї окремої механізованої бригади та воював на північно-східному напрямку.

Загинув воїн 7 лютого в районі села Храпівщина Сумської області.

Його життя обірвалося у 44 роки – за тиждень до Дня народження.

Дмитро Орленко народився 14 лютого 1981 року у Вінниці. З дитинства був доброзичливим і старанним, залюбки брався за чоловічу роботу. Після закінчення загальноосвітньої середньої школи №19 пішов працювати у будівельну сферу.

Дмитро по вінця віддавався роботі, не залишаючи часу на розваги. Його наполегливість і цілеспрямованість – вражали. Він нічого не залишав на півдорозі, завжди доводив справу до кінця… Був найкращим сином і найвідданішим братом, – говорить мати Небесного Воїна Лариса.

Матір залишилась без сина, сестра – без брата…

Церемонія прощання з Дмитром Орленком розпочнеться о 14:00 за адресою: вул. Генерала Арабея,1 (Vip-зала №1, міська ритуальна служба).

Поховають воїна о 15:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.