Вічна шана та доземний уклін полеглим Героям! Щирі співчуття родині та близьким!
Михайло Анатолійович В’юн (позивний «В’юн») присвятив захисту України десять років свого життя. Свій перший бойовий досвід він здобув у 2014–2019 роках, коли проходив контрактну службу в Національній гвардії України та брав участь в АТО/ООС.
Із початком повномасштабного російського вторгнення Михайло одним із перших став на захист Батьківщини. У найважчий для країни час він боронив рідну землю у складі 40-го полку імені полковника Данила Нечая. Згодом приєднався до «Гвардії наступу» та продовжив службу у складі 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж».
Воїн захищав країну на Бахмутському, Харківському, Добропільському, Покровському напрямках.
За роки служби Михайло В’юн пройшов шлях від солдата до лейтенанта та обіймав посаду першого заступника командира роти з бойової підготовки.
11 серпня 2026 року поблизу міста Білозерське Донецької області Захисник дістав важке поранення, несумісне з життям.
19 серпня його серце зупинилося.
Герою назавжди залишилося 32 роки.
За особисту відвагу, стійкість і мужність, виявлені у боях, Михайло В’юн був відзначений низкою нагород командування, орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою Президента України «За оборону України».
Побратими згадують Михайла з позивним «В’юн» як справжнього взірця відваги та стійкості, надійного командира і Людину з великої літери. Кажуть, за зовнішньою мужністю та військовою витримкою ховалося велике серце, сповнене доброти й щирої турботи про інших.
Михайло народився 21 червня 1994 року в Немирові разом із братом-близнюком. Після закінчення місцевої школи здобув освіту в Немирівському будівельному технікумі. Згодом пройшов строкову військову службу та ухвалив рішення залишитися у лавах Національної гвардії України.
Останні роки він захищав країну пліч-о-пліч із братом.
«Михайло мав величезний досвід. Він пройшов на війні усі щаблі: від солдата, молодшого сержанта й аж до офіцерського звання, — розповідає брат Героя Микола. — Про його професійність говорили вчинки. Як командир брат завжди йшов попереду, навчав, оберігав та підтримував інших…»
Удома на Михайла чекали дружина з маленькою донечкою, а також батьки.
«Чоловік усе життя віддав Україні, — ділиться дружина Героя Аліна. — Його заповітною мрією була перемога. Михайло для цього не шкодував своїх сил і готовий був і надалі стояти на захисті країни. Казав, що служити в армії — обов’язок кожного чоловіка. Лише так, за його словами, ми збудуємо сильне військо, а в країні будуть мир і спокій».
Церемонія прощання з Михайлом В’юном:
- о 10:00 за адресою: вул. Академіка Янгеля, 4, у «Реквієм Хол».
- об 11:30 із воїном прощатимуться у храмі Георгія Побідоносця на вул. Стельмаха, 43-А.
Поховають Захисника о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Артем Миколайович Захаревич став на захист України у вересні 2025 року. У складі 60-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України він виконував бойові завдання як оператор безпілотних літальних апаратів.
Життя мужнього Захисника обірвалося 9 серпня 2026 року внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу села Тихе Синельниківського району Дніпропетровської області.
Артему назавжди залишилося 37 років.
Він народився 18 листопада 1988 року у Вінниці. Матір самотужки виховувала сина з ранніх літ, і Артем був для неї головною опорою та найдорожчою людиною.
З дитинства він вирізнявся гострим розумом і життєрадісністю. Після закінчення вінницької школи №19 здобув професію слюсаря. Усе своє цивільне життя присвятив роботі з металевими конструкціями.
Рідні, друзі та колеги цінували Артема за порядність, доброту й щирість.
«Артем був гарним сином — працьовитим і надзвичайно лагідним. Високий та стрункий, він дотримувався здорового способу життя, дбав про фізичну форму та завжди з повагою ставився до старших, — розповідає мати Героя Галина. — Як і більшість молодих людей, Артем захоплювався комп’ютерами і чудово знався на цій справі. Він міг би ще зробити дуже багато доброго у своєму житті… Син мріяв про швидке повернення з війни, власну родину та дітей…»
Церемонія прощання з Артемом Захаревичем розпочнеться 22 серпня о 14:00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі.
Поховають воїна о 15:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Вічна шана та доземний уклін полеглим Героям!
Щирі співчуття родині та близьким!
