Вічна шана та доземний уклін Захиснику! Щирі співчуття родині та друзям!
Вінничанин Сергій Порицький став на захист України у грудні 2022 року. Спочатку служив сапером у складі 61-ї окремої механізованої Степової бригади. Згодом приєднався до 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха, де виконував обов’язки старшого стрільця-оператора.
Сергій виконував бойові завдання на Сумщині, Чернігівщині та Донеччині.
9 березня 2024 року під час бою поблизу села Тоненьке Покровського району Сергій зник безвісти. Згодом підтвердилося, що Захисник загинув.
Йому назавжди залишилося 40 років.
Позивний «Компас» Сергій отримав під час служби. Його сестра Ольга розповідає, що чоловік за фахом був інженером із телекомунікацій та добре знався на картографії. Він міг визначити розташування підрозділу та прокласти маршрут на місцевості, за що його цінували побратими.
«Сергія на передовій також щиро любили за чуйне серце, надійне плече та безвідмовність, - згадує Ольга. - Він розумів, що з Донецького напрямку можна не повернутися, але для нього не існувало компромісів із власною совістю чи втечі від обов’язку. Сергій обрав шлях воїна і до останнього мужньо захищав рідну землю…»
Сергій Леонідович Порицький народився 10 липня 1983 року у Вінниці. Тут закінчив школу №29, після чого вступив до Вищого професійного училища №4, де здобув спеціальність у сфері телекомунікацій.
Згодом продовжив навчання за цим напрямом у Харківському фаховому коледжі інформаційних технологій та на заочному відділенні Одеської національної академії зв’язку.
Певний час працював за спеціальністю, а останніми роками — оператором на кондитерській фабриці «Рошен».
Сестра Ольга згадує Сергія як людину, яка любила життя, прагнула нових знань та багато часу приділяла родині.
«Сергій неймовірно любив життя та намагався прожити його без жалю за втраченими можливостями. Він прагнув нових знань та мав надзвичайно добре серце - якби міг, обійняв би цілий світ, - каже сестра Героя. - Брат надзвичайно любив двох своїх племінників і саме заради їхнього мирного майбутнього пішов на війну. Моєму сину Сергій, зокрема, передав велику пристрасть до футболу й щиро радів його першим крокам у спорті. Сам же палко вболівав за “Шахтар” і мріяв колись потрапити на “Донбас Арену”, щоб повболівати за улюблену команду. На жаль, доля розпорядилася інакше, і на Донеччині йому довелося прийняти свій останній бій…»
Прощання із Сергієм Порицьким:
- об 11:00 за адресою: вул. С. Зулінського, 33.
- о 12:30 панахида у храмі Святих Жон-Мироносиць за адресою: вул. Київська, 130.
Чин поховання воїна відбудеться о 14:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Вічна шана та доземний уклін Захиснику!
Щирі співчуття родині та друзям!
