Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Герою!

З перших днів повномасштабного російського вторгнення Дмитро Осипенко активно волонтерив, возив допомогу до столиці. А за рік долучився до Збройних Сил України. Більш як 10 місяців відстоював суверенітет та незалежність Батьківщини на донецькому напрямку, за що був відзначений почесним нагрудним знаком «Золотий Хрест». Пізніше у складі 116-ї окремої механізованої бригади брав участь у боях на Харківщині, де поблизу Куп’янська отримав важке поранення. Після лікування та реабілітації повернувся до виконання військових завдань. Загинув воїн від ворожої кулі в районі села Синьківка 8 листопада. Йому було 37 років.

Про це повідомили у Вінницькій міській раді.

«Дмитро був надзвичайно щирим, всім допомагав. Навіть, коли проходив реабілітацію після поранення, передусім думав про своїх побратимів. До них він повернувся навіть з осколками у тілі», – розповідає близька подруга полеглого Героя Тетяна.

У Дмитра залишились батько, мати, сестричка, багато рідні, кумів та  безліч друзів.

Народився Дмитро Осипенко у Вінниці 12 червня 1987 року. Після  31-ї школи вивчився на слюсаря-елекрика у Вищому професійному училищі №11, а згодом закінчив технічний коледж за спеціальністю «Фінанси» та Вінницький національний аграрний університет – за спеціальністю «Менеджмент». До повномасштабного вторгнення займався власною справою зі встановлення опалення та сантехніки.

«Дмитро завжди був у роботі, а коли випадала вільна хвилинка йшов на берег Південного Бугу, насолоджувався його краєвидами. Взагалі він дуже любив нашу Вінницю. Прагнув, щоб вона залишалася містом щасливих людей», – каже мати Небесного воїна Галина.

Церемонія прощання із Дмитром Осипенком відбудеться сьогодні за адресою: вул. Батозька, 12 (колонна зала №2) – о 13:00 та за адресою: вул. Чайковського, 15 – о 14:30. Траурна процесія до будинку Захисника рухатиметься за маршрутом Залізничний вокзал – площа Перемоги – вул. Київська. Вінничан просять супроводжувати її живим коридором.

Поховають воїна о 15:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.