Вічна шана та доземний уклін Захисникам! Щирі співчуття родині та друзям!
Іван Олексійович Яворський розпочав свій військовий шлях ще у 2006 році, вступивши до лав Національної гвардії України. Він брав участь у бойових діях у зоні АТО/ООС, а після початку повномасштабної війни знову добровільно став на захист держави. У званні штаб-сержанта проходив службу у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади та виконував бойові завдання на Донеччині.
Останній бій воїн прийняв 22 вересня 2025 року поблизу села Мирне Покровського району.
Йому був 41 рік..
Іван Яворський народився 18 червня 1984 року у Вінниці. Через службу батька-військового родина часто переїжджала, однак зміна шкіл не завадила хлопцеві добре навчатися. У юності він захоплювався спортом та історією України. Саме це захоплення привело його до Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, де він здобув освіту вчителя історії та права. Проте справою всього життя для Івана став захист Батьківщини. У полеглого Захисника залишилися дружина та 9-річна донька.
Найвищою цінністю для Івана були сім’я та Україна, яких він любив усім серцем, прагнув захистити та зберегти. На цьому шляху для нього не існувало непосильних завдань чи викликів. Він завжди був зібраним, відповідальним та надзвичайно вмотивованим, – розповідають близькі полеглого Героя.
Йому дуже рано довелося пережити втрату батьків, бачив Іван і чимало горя на війні, але це не скам’яніло його душі. Він до останнього залишався неймовірно доброю, чуйною та щедрою на тепло людиною, надійною опорою для інших…
Церемонія прощання з Іваном Яворським розпочнеться:
- об 11:00 за адресою вул. Л. Лук’яненка, 46
- о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Василь Васильович Сирота долучився до лав Збройних Сил Українинавесні 2025 року. Він служив у складі 159-ї окремої механізованої бригади, разом із побратимами пройшовши бойовий шлях від південних до східних рубежів України.
Життя воїна обірвалося 25 червня 2026 року в бою поблизу села Білий Колодязь Чугуївського району Харківської області.
Йому назавжди залишилося 46 років..
Україна втратила не просто воїна, а обдарованого митця, який відображав у своїх творах любов до Батьківщини та людей. Він не лише сам шукав натхнення у красі, а й спонукав інших змінювати світ на краще, – згадують рідні.
Василь Сирота народився 10 грудня 1979 року у Вінниці. Любов до малювання проявилася ще в дитячі роки. Після закінчення школи №20 він вступив до Одеського художнього училища імені М. Б. Грекова, а згодом залишився жити й працювати в Одесі. За роки творчості створив десятки робіт у жанрах пейзажу, натюрморту, портрета та декоративно-прикладного мистецтва. Як член Одеської обласної організації Національної спілки художників України регулярно брав участь у виставках. Окрім творчих здобутків, Василь реалізував себе як люблячий батько, виховавши сина та доньку.
Василь випромінював неймовірне добро, – розповідає мати полеглого Героя Тетяна Григорівна.
Він як ніхто вмів цінувати життя та робив його яскравішим завдяки своєму таланту та щирості. Люди до нього тягнулися, на нього рівнялися, його любили… Син завжди йшов по життю своєю дорогою, не відступаючи від світлих принципів…
Церемонія прощання з Василем Сиротою розпочнеться об 11:00 у храмі за адресою: просп. Коцюбинського, 60-А.
Поховають воїна о 13:00 на кладовищі «Великі Хутори» (вул. Генерала Шаповала, Вінницькі Хутори).
