Вічна шана та доземний уклін Захисникам! Щирі співчуття родині та друзям!
Віктор Олегович Власюк (позивний «Кардан») став на захист України від російських окупантів улітку 2025 року. Він служив розвідником та зовнішнім пілотом безпілотних літальних апаратів у 421-му окремому батальйоні безпілотних систем «САПСАН» Десантно-штурмових військ ЗСУ.
Загинув воїн 1 червня 2026 року на Покровському напрямку поблизу села Гаврилівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
Йому назавжди залишилося 30 років..
Побратими Віктора досі не можуть змиритися з важкою втратою. У зверненнях до родини вони згадують його як мужнього, професійного та надзвичайно людяного воїна. За їхніми словами, «Кардан» був тим бійцем, заради якого кожен був готовий ризикувати собою та боротися до останнього.
Віктор Власюк народився 11 червня 1995 року у Вінниці. Навчався у загальноосвітній школі №18, а згодом здобув фах слюсаря-механіка у Вінницькому вищому професійному училищі сфери послуг. Будучи наймолодшою дитиною в родині, де зростав разом із братом та сестрою, він рано почав працювати. Спочатку спробував себе у ресторанній сфері, проте невдовзі повернувся до обраної професії та працював на станції технічного обслуговування автомобілів.
Віктор був люблячим чоловіком і турботливим батьком. Разом із дружиною виховував двох дітей – восьмирічного сина та дворічну донечку. Рідні згадують його як надзвичайно життєрадісну людину, яка навіть у найскладніших обставинах знаходила привід для усмішки та вміла підтримати інших.
Він мав надзвичайно чуйне серце, глибоко співпереживав болю близьких і ніколи не цурався праці – за будь-яку справу брався без вагань, – каже Олена.
Найбільшим сенсом його життя була родина. Навіть після виснажливого робочого дня Віктор обов'язково присвячував час прогулянкам із дітьми. Усі його прагнення та плани на майбутнє – звести власний дім, дати дітям усе найкраще та побачити їхнє дорослішання – були присвячені лише коханій дружині та малечі. А також він завжди був надійною опорою для матері…
Церемонія прощання з Віктором Власюком розпочнеться о 10:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Артем Сергійович Захаров (позивний «Кіт») добровільно вступив до лав Збройних Сил України восени 2024 року. Він проходив службу у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади на посаді стрільця та брав участь у стримуванні російського наступу на східному напрямку фронту.
Життя захисника обірвалося 21 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Лебедівка Курської області.
Йому було 43 роки..
Артем Захаров народився 30 березня 1981 року на Далекому Сході, де його батьки у складі студентських будівельних загонів працювали над спорудженням Байкало-Амурської магістралі. Згодом родина повернулася до Вінниці, яка стала для нього рідним містом.
Тут Артем закінчив школу №29 та здобув професію автомеханіка у професійно-технічному училищі. Проте справою його життя стало будівництво, якому він присвятив багато років своєї праці.
У захисника залишилися троє дітей – донька та двоє синів, наймолодшому з яких нині 14 років. На його повернення з війни з надією чекали батьки, численні родичі та велике коло друзів. Для всіх, хто його знав, Артем назавжди залишиться відданим батьком, надійним другом і мужнім воїном, який віддав життя за свободу та незалежність України.
Колеги згадують мого батька як справжнього професіонала, який працював бездоганно, вчасно та буквально горів своєю справою. А поза роботою обожнював готувати, плекав сад і город, дарував турботу котам, яких обожнював, – розповідає донька полеглого воїна Марина.
Проте головними у його житті завжди були ми, діти. Батько щиро спілкувався із нами, вмів підтримати порадою та пояснити складні речі простими словами. Особливим містком між нами стала й музика. Батько ще малим сам опанував гітару і навіть змайстрував один із перших своїх інструментів. Згодом писав мелодії, які ми грали вдвох. Його мрією було заснувати після війни наш спільний гурт, де я могла б співати та разом із ним дарувати людям радість
Церемонія прощання з Артемом Захаровим розпочнеться о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
