Вічна пам'ять та шана Захиснику! Щирі співчуття родині та близьким!
Іван Олегович Глазков із позивним «Айван» вважав захист України справою свого життя. Вперше до зброї він став ще у 2015–2016 роках, коли боронив державу на Луганському напрямку в зоні АТО/ООС. З початком повномасштабного російського вторгнення без вагань повернувся до війська добровольцем.
Служив головним сержантом взводу та оператором БпЛА батальйону безпілотних систем «Мара» 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго. Завдяки його професіоналізму та мужності вдалося врятувати десятки життів побратимів. За сумлінну службу та відданість Україні був нагороджений численними військовими відзнаками.
Пройшов найгарячіші ділянки фронту поблизу Мар'їнки та Лимана, а свій останній бій прийняв 2 липня 2026 року на Куп'янському напрямку.
Захисникові навіки залишилося 40 років..
Іван відзначався винятковою мотивацією та безстрашністю, завжди зголошуючись на виконання найважчих бойових завдань. Він цілодобово, попри виснаження, залишався опорою та натхненням для своїх товаришів по службі. Побратими бачили в "Айвані" приклад справжньої мужності та відповідальності. Його авторитет був настільки беззаперечним, що волонтерські збори для батальйону закривалися за лічені дні – люди довіряли йому, знаючи, що кожна гривня працює на перемогу, – ділиться спогадами дружина полеглого воїна Дарія.
Іван Глазков народився 27 травня 1986 року у Подільську на Одещині. У дитинстві разом із мамою переїхав до Вишгорода на Київщині, де закінчив школу. Згодом здобув вищу освіту в університеті «КРОК» за спеціальністю «Менеджмент». Попри цивільний фах, справжнім покликанням чоловіка стала військова служба. Саме вона подарувала йому знайомство з майбутньою дружиною Дарією, яка також є військовослужбовицею.
Незадовго до початку повномасштабної війни родина оселилася у Вінниці. Тут подружжя виховувало двох донечок: старшій нині 10 років, а молодшій – лише 10 місяців.
Іван вважав Вінницю своїм рідним домом. Домом, де живе його родина та підростають діти. Він був дуже гарним батьком і надзвичайно щирою людиною. Усі, хто перебував поруч, відчували його позитивну енергію. Фірмовий гумор Івана, який розквіт у студентські роки на сцені КВК, допомагав йому й у повсякденному житті. Чоловік за будь-яких обставин зберігав оптимізм, а його головним життєвим девізом були слова: “Не сумуйте – посміхніться…”, – згадує дружина Дарія.
Церемонія прощання з Іваном Глазковим розпочнеться о 10:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
