Доземний уклін та вічна шана полеглому Захиснику! Щирі співчуття родині та друзям!
Олег Іванович Лялюк, позивний «Алекс», долучився до оборони Батьківщини у 2023 році. У лавах Збройних Сил України він опанував військову справу гранатометника, а згодом став піхотинцем 112-ї окремої бригади територіальної оборони. Воїн захищав рідну землю на Донецькому напрямку, пройшовши запеклі бої під Авдіївкою та Часовим Яром.
Поблизу села Ступочки Краматорського району 16 лютого 2025 року боєць дістав важке поранення. Попри тривалу боротьбу за життя та відновлення, Герой відійшов у вічність.
Непоправне сталося 2 жовтня 2026 року.
Серце воїна зупинилося у віці 45 років...
За мужність у боях Олег Лялюк був нагороджений медаллю Київського міського голови «Честь. Слава. Держава», а також медаллю «За поранення» – символом жертовності та відваги у боротьбі за Україну.
Олег Лялюк народився 12 травня 1981 року у Вінниці. У рідному місті він закінчив загальноосвітню середню школу №18 та Вище професійне училище №7, де здобув спеціальність столяра. Робота з деревом стала його справжнім покликанням, якому він залишався вірним протягом усього цивільного життя.
Для своєї родини Олег Іванович був опорою: турботливим татом для сина та донечки, міцним плечем для батьків і сестри, а також люблячим дядьком для своєї єдиної племінниці.
Олег був надзвичайно добрим, щедрим і щирим, – згадують рідні.
Близькі, колеги та друзі знали його і як майстра на всі руки, який виготовляв чудові меблі – переважно за власним дизайном, адже мав непересічний смак і неабиякі творчі здібності. Він любив малювати й поза роботою. З-під його пензля найчастіше оживали обличчя відомих поетів і музикантів. Олег любив життя в усіх його барвах, привносячи у нього щось своє – те, що змушує серце радіти, те, що не вмирає…
Церемонія прощання з Олегом Лялюком розпочнеться о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
