Навесні 2024 року Анатолія Володимировича Конончука мобілізували до лав Збройних Сил України. Був старшим солдатом і служив у складі 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка. Разом із побратимами він виконував бойові завдання на найгарячішому – Покровському напрямку фронту. 

Після бою 2 вересня 2024 року поблизу міста Красногорівка Покровського району Донецької області його вважали зниклим безвісти, однак, на жаль, дива не сталося. Життя захисника обірвалося у 53 роки.

Анатолій Конончук народився у селі Потоки Жмеринського району. Після завершення навчання у місцевій школі здобув фах слюсаря-ремонтника у Вінницькому професійно-технічному училищі №13. Усе життя працював за спеціальністю: спочатку – на Вінницькому інструментальному заводі, пізніше – на підприємстві «Барлінек».

З війни на Анатолія чекали старенька мати, дружина, донька та маленька онука, яка народилася за тиждень до його загибелі.

Для Анатолія не було неможливих завдань. Він умів абсолютно все: від ремонту годинника до капітального відновлення будинку. Про таких говорять: “Людина із золотими руками”, – розповідає дружина Небесного Воїна Тетяна.

Найбільшим натхненням і пристрастю для Анатолія був його сад, де понад усе пишався своїм виноградом. У ньому він вбачав символ життєвої сили, сімейного щастя і достатку…

Церемонія прощання з Анатолієм Конончуком розпочнеться:

• о 10:00 за адресою: вул. Академіка Янгеля, 4 («Реквієм-Хол»)
• об 11:30 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору

Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.