Доземний уклін та вічна шана полеглому Захиснику! Щирі співчуття родині та друзям!
У березні 2022 року Руслан Миколайович Токаренко, позивний «Токар», мобілізувався до лав ЗСУ. Спочатку він воював у складі 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Через два з половиною роки служби військовий отримав важке поранення, однак після відновлення знову повернувся на фронт – уже до складу 65-ї окремої механізованої бригади.
За час служби Руслан пройшов шлях від солдата до сержанта та командира відділення. Він брав участь у запеклих боях, зокрема під Бахмутом, Соледаром та Вугледаром. За мужність і героїзм Захисника відзначили відомчими нагородами «Козацький хрест – За бойові заслуги» та «Хрест 54 ОМБР».
Свій останній бій сержант Руслан Токаренко прийняв 26 серпня 2026 року поблизу міста Вільнянськ Запорізької області.
Герою назавжди залишилося 35 років...
Руслан уособлював найкращі риси громадянина та патріота. Він пішов на війну за покликом серця, щоб захистити всіх нас, свою родину, маленького сина. Казав: „Якщо зараз не спинити ворога, то завтра він прийде до наших дверей“, — розповідає дружина полеглого воїна Тетяна.
Своє становлення як бійця чоловік пройшов у 54 ОМБР під командуванням Кирила Вереса і цим досвідом безмежно пишався. На передовій Руслана знали як відважного та професійного воїна, який для порятунку життів побратимів був готовий на все: першим ішов під кулі, евакуйовував поранених, прикриваючи власною спиною…
Токаренко Руслан народився 28 грудня 1990 року в селі Олександрівка Тульчинського району. Його шкільні роки розпочалися у місцевій дев’ятирічці, а після переїзду родини до Шпикова він здобув повну середню освіту.
Руслан мав великий потяг до знань, тому опанував кілька спеціальностей. Навчався у Вінницькому ПТУ №11, із відзнакою закінчив Крижопільський професійний будівельний ліцей, а також Немирівський фаховий коледж будівництва, економіки та дизайну.
Попри будівельний фах, справжнім покликанням Руслана стала дорога. Свій трудовий шлях він розпочав у Вінниці, де працював у логістичній сфері аптечної мережі «Конекс». Незадовго до повномасштабного російського вторгнення чоловік здійснив заповітну мрію про далекобійні перевезення та придбав власну фуру.
Разом із дружиною та маленьким сином Руслан проживав у Вінниці.
Руслан був найстаршою дитиною у сім’ї, де мав двох братів і двох сестер. Він змалку звик допомагати батькам, розраховувати на власні сили й досягати поставлених цілей, – ділиться дружина Героя.
Чоловік мріяв про завершення війни та майбутнє поповнення в нашій родині, бо просто не уявляв свого життя без дитячого сміху…
Церемонія прощання з Русланом Токаренком розпочнеться:
- об 11:00 у селищі Шпиків
- продовжиться о 13:00 у Вінниці за адресою: вул. Академіка Янгеля, 4 («Реквієм Хол»).
Чин поховання воїна відбудеться о 15:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
