Вічна шана та доземний уклін Захисникам! Щирі співчуття родині та друзям!
Валерій Сергійович Гускін приєднався до лав Збройних Сил України торік. Служив у складі 157-ї окремої механізованої бригади, де виконував бойові завдання як стрілець-помічник гранатометника мотопіхотного батальйону.
7 травня поблизу села Новодмитрівка на Сумщині під час атаки ворожих дронів військовий отримав численні поранення та контузію. Попри лікування і тривалу реабілітацію, наслідки травм виявилися надто тяжкими – серце захисника зупинилося 26 травня.
Йому було 45 років..
Валерій Гускін народився 3 грудня 1980 року у Вінниці. Навчався у середній школі №32, а згодом здобув професію слюсаря у Вінницькому професійно-технічному училищі №4, нині – Вінницькому професійному коледжі цифрових технологій та підприємництва. У мирному житті працював на різних підприємствах міста, останнім місцем його роботи було ТОВ «Аграна Фрут Україна».
Як згадує брат воїна Олександр, Валерій був людиною глибоких знань і широкого світогляду, умів захоплювати співрозмовників своєю ерудицією та щирістю. Каже:
Він любив читати, мав чудову пам’ять та обожнював інтелектуальні головоломки. А ще він мав величезне серце і був із тих рідкісних людей, які за першим покликом мчать на допомогу…
Церемонія прощання з Валерієм Гускіним розпочнеться о 10:30 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться об 11:30 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Ігор Володимирович Воронюк став на захист України добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення росії. У складі 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони він боронив державу на одному з найгарячіших напрямків фронту – Донеччині. Служив стрільцем.
Життя захисника обірвалося 19 квітня 2023 року під час бою поблизу Бахмута.
Йому було лише 32 роки..
Ігор вражав своїм козацьким виглядом: під два метри, кремезний. Але ще більшою була міць його духу та честі. Він, не вагаючись, пішов боронити країну. І робив це з властивою йому енергією та оптимізмом. До веселого характеру та міцної статури Ігоря ідеально пасував фронтовий позивний “Манюній”, – розповідає тітка полеглого воїна Олена.
Ігор Воронюк народився 11 червня 1991 року у Вінниці. Навчався у загальноосвітній школі №16 та Гніванському професійному ліцеї, де здобув технічну спеціальність. Працював у будівельній сфері. Мав двох доньок, яким зараз 11 і 9 років..
Ще юнаком Ігор втратив маму і тата, які пішли у засвіти одне за одним, тому прагнув дати своїм дівчаткам максимум батьківської любові та опори, – каже тітка.
Він був надійним плечем для близьких, гарним другом та відданим сином України
Церемонія прощання з Ігорем Воронюком розпочнеться:
- о 10:00 за адресою Батозька, 12 («Реквієм», колонна зала №2)
- об 11:30 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
