Сьогодні, 27 серпня, Вінниця проводжає в останню путь полеглого морпіха Дмитра Бірібкіна «Робін Гуд»

Автор: Вікторія Стасьєва27 серпня, 2026
Новини Вінниці / Сьогодні, 27 серпня, Вінниця проводжає в останню путь полеглого морпіха Дмитра Бірібкіна «Робін Гуд»

Щирі співчуття родині та друзям! Вічна шана та доземний уклін Захиснику!

%d0%b0%d0%b2%d0%b5%d1%81%d1%82%d0%b0 %d1%84%d0%bb%d0%be%d1%80%d0%b0

Дмитро Ігорович Бірібкін став до лав Збройних Сил України в жовтні 2024 року. Із позивним «Робін Гуд» воїн виконував бойові завдання у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського.

Життя мужнього Захисника обірвалося 7 листопада 2024 року в бою поблизу села Новоселидівка Покровського району Донецької області.

Герою назавжди залишилося 30 років...

Я ніколи не зраджу свою рідну Батьківщину та захищатиму кожного, – з такими словами Дмитро вирушив на війну, згадують рідні.

Він уособлював непохитну віру у справедливість, постійно прагнув допомагати та підтримувати слабших, – ділиться мати полеглого воїна Неля.

Син за своїми моральними цінностями справді нагадував сучасного “Робіна Гуда”. Був тим, хто першим прийде на допомогу та кинеться в бій, прикриваючи інших. Саме таким його знали побратими, саме таким світлим промінчиком він залишиться в пам’яті всіх, хто його знав

Бірібкін Дмитро Ігорович народився 28 вересня 1994 року в місті Добропілля Покровського району Донецької області. Після закінчення місцевої школи здобув професійну освіту у Слов’янському фаховому коледжі транспортної інфраструктури та пов’язав своє життя із залізницею. У Добропіллі Дмитро працював упорядником поїздів.

З початком повномасштабного російського вторгнення він разом із великою родиною – мамою, трьома братами та сестрою – був змушений залишити рідну домівку. Надійним та безпечним прихистком для сім’ї стала Вінниця.

Діма вирізнявся світлою та доброю душею, яких небагато. Він зовсім не мав шкідливих звичок. Був лагідним і надзвичайно чуйним, – згадує мати.

Як наймолодший серед моїх синів він з підліткового віку допомагав мені в усьому: няньчився із сестричкою, порався по господарству. Коли ж кілька років тому я травмувала ногу, практично носив мене на руках, не відходив ні на крок і виходив… Наполегливим Дмитро був і в досягненні своїх цілей: якщо чогось прагнув – свого добивався. Навіть після розлучення він залишався відданим батьком для донечки. Повернувшись із війни, син мріяв побудувати міцну сім’ю, виховувати в мирі дітей та працювати на благо відновлення країни.

Церемонія прощання з Дмитром Бірібкіним розпочнеться о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.

Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.