Доземний уклін полеглим Захисникам! Щирі співчуття родині та друзям!
Уродженець Маріуполя Олексій Олександрович Толмачов (позивний «Алєкс») розпочав свій бойовий шлях ще у 2014–2015 роках, ставши одним із мужніх захисників Донецького аеропорту під час АТО. Із початком повномасштабного вторгнення він знову без вагань став на захист Батьківщини.
У званні старшого сержанта Алєкс командував мінометним відділенням 503-го окремого батальйону морської піхоти «Борсуки» 38-ї окремої бригади морської піхоти. Він брав участь у запеклих боях під Авдіївкою, Вугледаром, Кринками та Покровськом.
20 серпня 2025 року воїн загинув у районі Мирнограда.
Йому було лише 34 роки.
За свободу України Олексій був готовий битися до кінця. Казав, що своїх ніколи не залишить. І свою обіцянку не порушив навіть тоді, коли мав усі підстави звільнитися зі служби по догляду за матір’ю… Він нічого й ніколи не боявся та завжди намагався зробити все, щоб підтримати інших, – розповідає дружина Небесного Воїна Олена
Олексій Толмачов народився 2 жовтня 1990 року в Маріуполі. Після закінчення школи здобув фах газоелектрозварювальника. У мирному житті працював на заводі «Азовмаш».
Коли розпочалося широкомасштабне вторгнення, його дружина та дві донечки були змушені переїхати до Вінниці. З війни на Олексія також чекали батьки та сестра.
Оскільки ми втратили рідний дім, Олексій понад усе мріяв придбати для дітей нову оселю з гарним обійстям, щоб місця вистачило й для великої кудлатої собаки, – каже дружина Небесного Воїна.
Церемонія прощання з Олексієм Толмачовим розпочнеться о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального Собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Володимир Володимирович Черниш (позивний «Монах») добровільно став на захист України у травні 2022 року. Спершу проходив службу у складі 47-ї окремої механізованої бригади, згодом продовжив бойовий шлях у 67-й окремій механізованій бригаді. За час служби пройшов шлях від солдата до сержанта. Брав участь у боях на східному напрямку фронту: від Краматорська та Слов’янська до Покровська та Павлограда.
19 лютого життя воїна трагічно обірвалося.
Йому було 46 років.
Володимир Черниш народився 15 жовтня 1979 року у Вінниці. Навчався у загальноосвітній школі №33, згодом здобув освіту у Вінницькому технічному фаховому коледжі та Вінницькому національному технічному університеті. Працював в Укртелекомі, а пізніше започаткував власну справу.
На жаль, із рідних у Володимира нікого не залишилося. Справжньою родиною для нього стали побратими, з якими він розділив найважчі випробування війни.
Монаха у війську всі любили й поважали. Попри важке особисте життя, яке прирекло його на самотність, він залишався доброю людиною і сильною особистістю. Володимир завжди знаходив у собі сили рухатися далі та робити добро для тих, хто знаходиться поруч, – розповідає друг і побратим Небесного Воїна Олег.
Це загалом відповідало його філософії життя, за якою найважливішими цінностями є віра та любов до ближніх. Після війни Володимир планував повністю присвятити себе служінню Богу, відійшовши від усього мирського у монастир…
Церемонія прощання з Володимиром Чернишем розпочнеться о 14:30, коли траурна процесія проїде центральними вулицями міста.
Поховають воїна о 15:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
