Тарас Михайлович Коциловський добровільно вступив до лав Збройних Сил України на початку повномасштабного вторгнення Росії. Після навчання у Великобританії він служив стрільцем у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. У 2022 році під Бахмутом отримав поранення, однак після одужання повернувся до служби. Згодом його новою бойовою родиною стала 56-та окрема мотопіхотна Маріупольська бригада.

Загинув воїн 13 березня поблизу селища Красноторка Краматорського району Донецької області.

Йому було 42 роки.

Тарас Коциловський народився 25 серпня 1984 року в місті Самбір на Львівщині. Освіту здобував у Хмельницькому, а доросле життя пов’язав із Вінницею. Через службу батька, який був кадровим військовим, родина часто змінювала місце проживання. У різні періоди життя Тарас працював як за кордоном, так і вдома: був контролером в енергопостачальній компанії та займався виготовленням меблів.

Найвищими чеснотами Тараса були доброта, щирість і працьовитість. Він ніколи не сидів без діла. Любив займатися різьбленням по дереву й мав до цього неабиякий хист. Також дуже гарно малював, умів готувати смачні страви, – розповідає мати Небесного Воїна Наталія.

Він у всьому був прикладом для своїх сестри та брата, який також нині проходить військовий вишкіл

Церемонія прощання з Тарасом Коциловським розпочнеться о 10:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.

Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

 

Єгор Анатолійович Яремко у мирному житті присвятив себе порятунку людей і продовжив цю місію на війні. У 2025 році, за покликом серця, він вступив до лав Збройних Сил України. У званні лейтенанта медичної служби виконував бойові завдання у складі 109-ї окремої бригади територіальної оборони.

Загинув 17 березня під час евакуації поранених побратимів поблизу міста Дружківка Краматорського району Донецької області.

Йому було 29 років.

Єгор Яремко народився 12 лютого 1997 року в місті Добропілля на Донеччині. Він був єдиною дитиною в родині, а у вихованні значну роль відігравали бабуся й дідусь. Із дитинства мріяв стати лікарем і впевнено йшов до цієї мети. Після закінчення гімназії здобув освіту в Харківському національному медичному університеті за спеціальністю «Лікувальна справа», а в інтернатурі обрав напрям травматології та ортопедії. Працював у КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради, де зарекомендував себе як відповідальний, відданий справі та висококваліфікований фахівець.

Звістка про загибель Єгора відгукнулася болем у серцях багатьох людей. Тисячі його колишніх пацієнтів написали у соцмережах повідомлення зі співчуттями. Зазначали, що він назавжди залишиться у їхній пам’яті теплим спомином про неймовірну чуйність і щедрість душі, – розповідає мати полеглого воїна Тетяна.

Його рідні віднедавна проживають у Вінниці. Сам Єгор приїжджав туди на Новий рік. Близькі згадують, що після перемоги він мріяв оселитися в затишному будинку в сільській місцевості біля лісу, завести собаку та й надалі допомагати людям своєю працею..

Церемонія прощання з Єгором Яремком розпочнеться о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.

Поховають воїна о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.