Щирі співчуття родині та друзям! Вічна шана та доземний уклін Захиснику!
Владислав Олексійович Чернов, позивний «ППО», зустрів повномасштабне російське вторгнення під час строкової служби у Збройних Силах України. Після її завершення Владислав без вагань вирішив продовжити службу та добровільно став на захист Батьківщини. Спочатку у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців він служив у ремонтній роті, відповідаючи за боєздатність військової техніки. Згодом перевівся до піхоти, аби безпосередньо протистояти ворогу на передовій.
Пізніше Владислав опанував сучасні технології та став зовнішнім пілотом важкого ударного безпілотника «Вампір». Із позивним «ППО» він результативно уражав ворожі цілі на східному напрямку фронту.
Життя Захисника обірвалося 13 жовтня 2026 року поблизу села Кутузівка на Харківщині. Воїн загинув під час зіткнення з російською диверсійно-розвідувальною групою.
Йому назавжди залишилося 26 років...
Владислав Чернов народився 9 грудня 1999 року в Торецьку Донецької області. Згодом разом із мамою та молодшим братом переїхав до Слов’янська. Саме там розкрився його спортивний талант: Владислав займався боксом і кікбоксингом, брав участь у численних обласних змаганнях та регулярно здобував призові місця. Захоплення спортом вплинуло й на вибір майбутньої професії.
Після закінчення школи Владислав вступив до Донбаського державного педагогічного університету, де здобув вищу освіту за спеціальністю «Фізична культура і спорт». Рідні згадують, що спорт був його справжнім покликанням. Однак згодом він обрав інший шлях – військову службу, яка стала справою його життя. Владислав рішуче долучився до захисту рідної землі від ворога, через якого його родина втратила домівку та була змушена шукати прихистку в інших регіонах України. Новим домом для сім’ї стала Вінниця – місто, яке тепер стане й місцем вічного спочинку Героя.
У пам’яті побратимів Владислав назавжди залишиться щирим і глибоко вмотивованим воїном: працьовитим, безвідмовним, відповідальним і рішучим, – ділиться мати полеглого Героя Наталія.
Для мене та свого молодшого брата він був стрижнем, найближчим і найріднішим. Зростаючи без батька, Влад добре знав, як це – жити без чоловічої підтримки, тому повсякчас прагнув бути для нас опорою та надійним захисником. Він мав багато друзів, які поділяли його цінності здорового способу життя та міцного духу… Разом із коханою дівчиною вони вже збиралися стати на весільний рушник. Обіцяв обговорити деталі під час наступної відпустки. Не судилося…
Церемонія прощання з Владиславом Черновим розпочнеться о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
