Вічна пам'ять та шана Захиснику! Щирі співчуття родині та близьким!
Олександр Вячеславович Пономарьов долучився до лав українського війська у червні 2025 року. Службу проходив на східному напрямку фронту у складі 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса.
Свій останній бій Захисник прийняв 11 вересня 2025 року поблизу Костянтинівки Донецької області, де загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу.
Захиснику було 52 роки.
Він був люблячим чоловіком та батьком. Гарним сином для своїх батьків. Вдома на нього чекала велика родина. Разом ми виховували 13-річну доньку. Маємо також старшого сина, який, як і його батько, військовий та боронить Україну від ворога, – розповіла дружина воїна Наталія.
Олександр Пономарьов народився 6 серпня 1973 року в Бахмуті. Навчався у місцевій школі №22, а згодом здобув фах токаря у професійно-технічному училищі №75. Працював за спеціальністю на заводі, після чого пройшов строкову військову службу у Харкові.
Повернувшись до рідного міста, працював водієм на заводі кольорових металів, а згодом займався ремонтом автомобілів на станції технічного обслуговування.
У місті Олександра знали як вправного майстра з ремонту автомобілів. До нього зверталися по допомогу і цінували як професіонала, – розповідають рідні воїна.
У 2022 році через повномасштабне вторгнення Олександр переїхав на Черкащину. Там продовжив працювати на СТО, а згодом ухвалив рішення стати на захист України.
У Захисника залишилися рідні та близькі, які нині проживають у Вінниці.
Церемонія прощання з Олександром Пономарьовим розпочнеться о 10:00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі.
Поховають воїна об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
