Доземний уклін полеглим Захисникам! Щирі співчуття родині та друзям!
Євгеній Леонідович Желинський долучився до лав Збройних Сил України влітку 2024 року. Служив радіотелефоністом у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади та виконував бойові завдання на Покровському напрямку.
Життя молодого воїна трагічно обірвалося 11 липня 2026 року на Дніпропетровщині.
Захисникові назавжди залишилося 27 років..
Євгеній з перших днів повномасштабного вторгнення прагнув вступити до війська. Стримувало його лише наше прохання спершу закінчити університет. Щойно диплом був на руках, його вже ніщо не могло зупинити, – розповідає мати полеглого воїна Віра.
Син не боявся. Казав, що кінець життя рано чи пізно чекає на кожного, а ось усвідомлення марності свого існування – значно страшніше. Він цінував життя як ніхто інший і не хотів змарнувати жодної його хвилини…
Євгеній Жилинський народився 30 червня 1999 року у Вінниці. З дитинства захоплювався спортом: займався плаванням, досяг успіхів у боксі, а також мав неабиякі здібності до вивчення іноземних мов. Після навчання у школі-гімназії №2 здобув освіту у Вінницькому центрі професійно-технічної освіти технологій та дизайну №15, а згодом закінчив Донецький національний університет імені Василя Стуса. Там отримав диплом магістра філології за спеціальністю «Переклад з германських мов (англійська та французька)».
Син мріяв пов’язати своє життя з перекладацькою діяльністю. Він багато читав. Це були книжки класичні, філософські, історичні – обов’язково мовою оригіналу. Їх він гортав із непідробною насолодою, смакуючи найтонші відтінки мови, що дозволяють глибше пізнати інші культури та цивілізації, – згадує мати.
Сил у Євгенія вистачало на все і всіх. Найвлучніша риса, яка характеризує його повністю – це доброта. Наприклад, на війні він не зміг пройти повз залишеного собаку. Кілька місяців возив його із собою на позиції – піклувався та оберігав, аж поки не доправив до нас додому. Сьогодні цей чотирилапий друг сумує за своїм рятівником разом із усією нашою родиною…
Церемонія прощання з Євгенієм Жилинським розпочнеться о 9:00 за адресою: вул. Академіка Янгеля, 4 («Реквієм Хол»).
Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Віталій Олексійович Шевчук (позивний «Шева») розпочав свій бойовий шлях ще у 2014 році, взявши участь в Антитерористичній операції на сході України. У 2018 році він повернувся до війська за контрактом і воював у районах Волновахи та Маріуполя. У 2025 році досвідчений військовий знову став до лав Збройних Сил України. Як стрілець-навідник артилерії проходив службу у складі 108-го окремого штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі». Разом із побратимами стримував ворога на Запорізькому та Донецькому напрямках.
Загинув Захисник 10 липня 2026 року у Синельниківському районі Дніпропетровської області.
Йому було 46 років..
Віталій Шевчук народився 22 січня 1980 року у Вінниці. Після закінчення школи №25 навчався у Вінницькому навчально-науковому інституті економіки Західноукраїнського національного університету. Згодом працював газоелектрозварювальником на заводі «Маяк», а також у сфері логістики металевих конструкцій. Найбільшою опорою для нього була родина. Разом із дружиною він виховав сина, якому нині 18 років.
Віталій був нашою єдиною дитиною, – згадує мати полеглого воїна Людмила.
Доля рано забрала в нього батька, тож синові дуже рано довелося стати головою родини й взяти на себе всі чоловічі турботи. Віталія вирізняли неймовірна мужність, щедрість та уважність до ближніх. Він був із тих людей, які без вагань готові віддати своє життя заради порятунку інших…
Церемонія прощання з Віталієм Шевчуком розпочнеться о 10:00 у Храмі Покрова Пресвятої Богородиці (вул. Пирогова, 157-А).
Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на кладовищі у мікрорайоні Пирогова (вул. Юзвинська).
Шевчук Володимир Васильович (позивний «Шева») долучився до війська на початку повномасштабного російського вторгнення. У складі 14-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України імені Івана Богуна «Червона Калина» він виконував бойові завдання на посаді стрільця-санітара. Після проходження спеціалізованої підготовки у Великій Британії продовжив службу на передовій.
Свій останній бій Захисник прийняв 21 листопада 2023 року поблизу села Вербове Запорізької області.
Йому назавжди залишився 41 рік...
Володимир усе своє життя присвятив будівництву, тому йому нестерпною була навіть думка про те, що ворог може усе зруйнувати. Він був серед перших, хто пішов зупиняти цю навалу, та жодного разу не схибив і не пошкодував про свій вибір, – згадують рідні полеглого воїна.
Володимир Шевчук народився 27 липня 1982 року у Вінниці. Після закінчення дев'яти класів школи №5 вступив до Браїлівського професійно-технічного училища, де здобув професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва. У цивільному житті багато років працював у будівельній сфері. Разом із дружиною виховував сина, якому зараз 11 років. Для рідних і близьких він назавжди залишиться турботливим чоловіком, люблячим батьком і мужнім Захисником України.
Він мав справді золоті руки, адже багато чому навчився сам. Краще за будь-яких майстрів міг і вікна чи двері встановити, і плитку викласти. В домі кожен гвіздочок і кожен куточок нагадує про нього, – ділиться спогадами сестра полеглого Героя Алла.
Брат був надзвичайно добрим і лагідним. Дбав про батьків, дуже дорожив сім’єю. На першому місці у нього завжди був син, якого він любив безмежно й прагнув виростити справжнім чоловіком.
Церемонія прощання з Володимиром Шевчуком розпочнеться:
- об 11:30 за адресою вул. П. Корнелюка, 36
- о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
