Вічна шана та доземний уклін полеглим Захисникам! Щирі співчуття рідним та близьким!
Дмитро Володимирович Продан став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення. Він був одним із лідерів ультрас вінницької «Ниви», активним учасником патріотичної організації «Центурія».
Свій бойовий шлях Дмитро розпочав як доброволець. Коли на Київщині точилися важкі бої, він разом із побратимами вирушив до столиці та приєднався до ТрО «Азов» Київ.
Згодом воював на Запорізькому напрямку у складі ССО «Азов» Київ, брав участь у спробі деблокади Маріуполя. У складі 3-ї окремої штурмової бригади брав участь у Херсонському контрнаступі, а також виконував бойові завдання на Бахмутському, Авдіївському, Харківському, Луганському та Лиманському напрямках.
За військову службу Дмитро був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Нагороду йому вручив Президент України.
За роки війни він пройшов шлях від солдата-штурмовика до бойового офіцера. Був командиром взводу, неодноразово виходив на бойові позиції разом зі своїми підлеглими.
13 серпня 2026 року Дмитро загинув під час бою на Лиманщині.
Йому було 27 років.
«Дмитро був людиною, яка не залишалася осторонь. Усе, за що він брався, робив віддано й до кінця. Це стосувалося всього: спорту, дружби, захисту своєї країни. Був неймовірно доброю, чуйною, світлою людиною, з гарним почуттям гумору, постійно усміхненим і на позитиві. Дмитро любив життя і проживав його яскраво», - розповідають рідні.
Дмитро Володимирович Продан народився 25 травня 1999 року у Вінниці. Навчався у школі №6, згодом вступив до вишу.
Із юних років займався єдиноборствами. Був кандидатом у майстри спорту з фрі-файту. Також захоплювався футболом та був палким уболівальником вінницької «Ниви».
У Дмитра залишилися дружина та мати.
Прощальний кортеж вирушить о 9:15 від ритуальної агенції «Реквієм» на вул. Батозькій, 12. Далі він попрямує до Браїлівського монастиря, де об 11:00 відбудеться заупокійна молитва.
О 13:30 із Дмитром прощатимуться на стадіоні футбольної команди «Нива» на вул. Зулінського, 29-А.
Чин поховання відбудеться о 15:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Олександр Дмитрович Стецюк долучився до захисту України у грудні 2025 року. Він служив у 14-й бригаді «Червона Калина», що входить до складу 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов».
Воїн виконував бойові завдання на Покровському напрямку, де служив розвідником взводу спеціального призначення.
18 червня 2026 року Олександр загинув під час виконання бойового завдання поблизу селища Шевченко Покровського району Донецької області.
Йому було 37 років.
«На жаль, він багато чого не встиг у своєму житті. Він був дуже добрим та любив тварин. У нього залишився вірний друг - вівчарка Альфа, яка досі чекає на господаря з війни», - розповіла мати воїна.
Олександр Дмитрович Стецюк народився 9 серпня 1988 року у Вінниці. Дитинство провів у селі Дашківці Вінницького району, яке дуже любив. Допомагав родині по господарству, мав багато друзів та змалечку любив тварин.
Після закінчення міської школи №29 навчався у Вінницькому будівельному технікумі. Згодом продовжив освіту у Київському національному університеті будівництва та архітектури.
Близько десяти років Олександр працював на підприємстві «Вінницяоблводоканал». Пізніше жив і працював за кордоном - у Болгарії, Туреччині, Польщі та Чехії. Згодом повернувся до України та став на захист рідної землі.
Церемонія прощання з Олександром відбудеться о 13:00 у Свято-Преображенському кафедральному соборі.
О 13:50–14:00 траурний кортеж вирушить вулицею Соборною до вулиці Київської. Дорогою він проїде повз школу №29, де навчався Олександр, а також підприємство «Вінницяоблводоканал», де він працював. Там із воїном зможуть попрощатися його однокласники та колеги.
Поховають Олександра Стецюка о 15:00 у селі Дашківці Вінницького району.
Вічна шана та доземний уклін полеглим Захисникам!
Щирі співчуття рідним та близьким!
