Вічна шана та доземний уклін Захисникам! Щирі співчуття родині та близьким!
Руслан Георгійович Ігнатов, позивний «Йожик», за покликом серця став на захист України. До лав українських захисників він долучився у березні 2022 року. Спочатку Руслан служив мотористом понтонного відділення понтонно-мостового батальйону 70-ї окремої бригади підтримки. Разом із побратимами він брав участь у боях за Куп’янськ, Чугуїв, Слов’янськ та Краматорськ.
За вагомий особистий внесок у забезпечення просування українських військ та контрнаступу на Куп’янському напрямку Руслана Ігнатова нагородили відзнакою Президента України «За оборону України». Згодом його новою фронтовою родиною стала 32-га окрема механізована Сталева бригада. Саме у її складі Захисник продовжував боронити Україну.
Життя Руслана Ігнатова обірвалося 9 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Піщане Покровського району Донецької області.
Воїну навічно залишилося 48 років...
На свого Захисника з війни чекали дружина Оксана, дві донечки, онука та мати.
Дружина полеглого Героя розповідає, що повномасштабне російське вторгнення стало для Руслана моментом, коли він остаточно вирішив стати на захист України. Із перших днів великої війни чоловік долучився до територіальної оборони Нової Греблі, села, де проживає більшість його родичів.
Там Руслан виготовляв коктейлі, ходив на чергування та допомагав забезпечувати оборону громади. Згодом він скористався першою можливістю, щоб мобілізуватися до Збройних Сил України.
Мати буквально тримала його за ноги, бо він єдина її дитина. Але тоді він просто сказав: “Мамо, а хто піде? В мене вас дуже багато – всі дівчата – і я повинен вас захищати”, – згадує дружина.
І він захищав: усіма силами, як міг і як вимагали обставини: в лісі та полі, під дощем і снігом… Руслан жодного разу не поскаржився, а просто робив свою справу без гучних заяв та погорди. Побратими назвали його “Йожиком”, бо тільки дивувалися, де брав сили витягнути все на собі. Він був надзвичайно кмітливим, володів неймовірним чуттям обходити пастки та знаходити найменшу шпарину для успішного виконання завдань
Руслан Ігнатов народився у Вінниці 24 серпня 1977 року. Базову освіту здобув у місцевій школі №32, після чого опанував спеціальність кухаря-кондитера у Вінницькому професійно-технічному училищі №4.
Пізніше Руслан здобув вищу освіту на заочній формі навчання у Вінницькому торговельно-економічному інституті.
Тривалий час чоловік працював у ресторані «Іскра». Згодом став заступником начальника кондитерського центру гіпермаркету «Метро». Останнім цивільним місцем роботи Руслана Ігнатова стало ПрАТ «Інфузія».
Руслан мав доньку від першого шлюбу, але став справжнім батьком і для моєї дитини. Він не робив жодної різниці між ними – обидві донечки були для нього однаково рідними й бажаними, – каже дружина полеглого воїна Оксана.
Чоловік дуже любив село. Мріяв колись оселитися в тихій місцині біля водойми, щоб за першого ж бажання ходити на риболовлю й насолоджуватися природою… Руслан стійко переносив усі труднощі, ми ніколи не бачили його в розпачі. Єдиний раз скупа сльоза скотилася з його очей, коли він востаннє прощався з родиною. Чоловік переконував, що все буде добре і він повернеться з війни живим, але серце, мабуть, відчувало інше…
Церемонія прощання з Русланом Ігнатовим розпочнеться:
- о 9:00 за адресою: вул. Учительська, 12
- о 10:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Сергій Леонідович Мельник, позивний «Сірий», із перших днів повномасштабного російського вторгнення прагнув потрапити на передову. Він вистоював довгі черги біля військкомату, адже хотів якнайшвидше долучитися до захисту України. Уже в березні 2022 року Сергій став до лав Збройних Сил України.
Мужній воїн захищав рідну землю у складі 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони. У званні молодшого сержанта він командував відділенням електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби. Сергій брав участь в обороні Києва, тримав позиції під Чорнобилем, а згодом продовжив боротьбу на Лиманському напрямку, де точилися запеклі бої.
Свій останній бій Сергій Мельник прийняв 7 серпня 2026 року поблизу селища Райгородок Краматорського району Донецької області.
Життя Захисника обірвалося у віці 44 років...
Він був патріотом, яких мало, – згадує дружина полеглого воїна Наталія.
Чоловік дуже любив Україну та досконало знав її історію й був ладен йти за неї й у вогонь, і в воду… Сергій не чекав повістки. Хоча він і не мав армійського досвіду, його рішення захищати країну було виваженим та свідомим
Сергій Мельник народився 3 грудня 1981 року в Жмеринці. Невдовзі його родина переїхала до Вінниці. Там він зростав разом зі старшою сестрою. Ще з дитинства хлопчик демонстрував неабиякі здібності до навчання та вирізнявся прагненням до знань. Після закінчення загальноосвітньої школи №26 Сергій здобув спеціальність у Вінницькому м’ясо-молочному технікумі. Згодом він закінчив заочне відділення Київського університету ринкових відносин.
Своє професійне життя чоловік пов’язав із торговельною сферою. Останні роки перед початком повномасштабного вторгнення Сергій працював у мережі «Техніка UA». За цей час колектив став для нього не просто групою колег, а другою великою родиною.
За спогадами дружини, Сергій був зразковим сім’янином, який безмежно любив своїх доньок, огортав їх теплом, увагою та турботою. Він надзвичайно цінував свою родину, завжди беріг її та ставив близьких на перше місце. Рідні та друзі знали Сергія як щиру, добру й надзвичайно турботливу людину. Для своїх близьких він був найкращим чоловіком, батьком, сином, братом, дядьком, хресним, другом та побратимом.
Чоловік мав загострене відчуття справедливості й тонке почуття гумору, – розповідає дружина Героя.
Сергій умів усім підняти настрій та перетворити будні на свято. Ніколи не проходив повз знедолених тварин: на службі завжди опікувався котиками й собаками. Єдині, кому він щиро бажав загибелі – це вороги, які принесли війну на нашу землю. Мріяв, щоб якнайшвидше настав мир, а ми разом із дітьми поїхали до рідного українського Криму…
Церемонія прощання з Сергієм Мельником розпочнеться о 9:15 за адресою: вул. І. Миколайчука, 19.
Далі прощання продовжиться о 10:20 у «Реквієм Холі» за адресою: вул. Академіка Янгеля, 4.
