Вічна шана та доземний уклін Захисникам! Щирі співчуття родині та близьким!
Руслан Анатолійович Гнатюк (позивний «Гнат») добровільно приєднався до Збройних Сил України влітку 2025 року. Спочатку служив стрільцем у складі 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони, а згодом перевівся до 3-ї окремої штурмової бригади.
За мужність, відвагу та професійність під час виконання бойових завдань Руслан отримав звання молодшого сержанта та був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
Його останній бій відбувся 30 липня 2026 року поблизу Лимана Краматорського району Донецької області.
Захиснику назавжди залишилося 47 років...
Рідні згадують, що рішення стати на захист України Руслан прийняв свідомо та серцем:
Він ніколи не ховався від армії й відкрито йшов назустріч своїй долі. Відчував, що саме так зможе сплатити синівський борг перед країною.
Руслан Гнатюк народився 5 квітня 1979 року у Вінниці. Після закінчення школи №26 здобув професію автослюсаря та працював у виробничій сфері. Свого часу був працівником підприємства «Ларіс», а останнім місцем роботи стало ПрАТ «Вінницька харчосмакова фабрика», де він працював електрогазозварювальником.
Усі знали Руслана як веселого й надзвичайно чуйного хлопця. В його душі не було місця для злості чи заздрощів, – згадує братова полеглого Захисника Ірина.
Здавалося, він міг обійняти цілий світ, зігріти та розрадити кожного… Руслан понад усе цінував родину. Він дуже любив свого брата, тішився племінникам. А ще – щиро мріяв, щоб батьки жили якомога довше, не хворіли й ніколи не знали горя...
Церемонія прощання з Русланом Гнатюком розпочнеться о 10:00 у стінах Спасо-Преображенського собору.
Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Олег Анатолійович Постовий став на захист України у грудні 2024 року. Служив у званні сержанта та виконував бойові завдання у складі 70-ї окремої бригади підтримки на Слов’янському напрямку.
Життя воїна обірвалося 13 серпня 2026 року.
Олегу назавжди залишилося 53 роки...
Олег назавжди залишиться прикладом вірності, відваги та самопожертви, – ділиться Юрій, брат Небесного Воїна.
Він ніколи не нарікав на важкі обставини, а попри все йшов своїм шляхом – з високо піднятою головою та добрим серцем…
Олег Постовий народився 23 грудня 1972 року у Вінниці. Тут він закінчив середню школу №1, а паралельно здобував музичну освіту за класом баяна. Згодом вирішив пов’язати своє життя з промисловою сферою.
Після закінчення Вінницького залізничного технікуму, який нині має назву Вінницький транспортний фаховий коледж, та строкової військової служби Олег розпочав трудовий шлях. Працював у різних сферах, зокрема виготовляв меблі, був експедитором та працював на підприємствах Вінниці. Останнім місцем його роботи став завод із виготовлення бетонних розчинів.
Рідні згадують Олега як турботливого та люблячого батька, який присвячував багато уваги своїй доньці. Тепер пам’ять про нього назавжди житиме у серцях його рідних та близьких.
Життєрадісний, щедрий, людина слова та діла, яка завжди була готова віддати останню сорочку. Таким залишився в пам’яті Олег. Для мене він був не лише старшим братом, а й найкращим другом і порадником. Няньчився зі мною з пелюшок та дещо по-батьківськи давав настанови й оберігав, – згадує Юрій.
Він був надійним в усьому, наче скеля, а в його душі завжди жила музика. Брат чудово грав на багатьох музичних інструментах, хоча й нечасто тішив нас своїм виконанням. У його улюбленій мелодії вчувався світлий сум за дитинством, у яке через плинність буття неможливо повернутися. Але воно назавжди залишається у пам’яті як сон, як пісня, як молитва… Молитва про щастя донечки, батьків та всього сущого на цій землі…
Церемонія прощання з Олегом Постовим розпочнеться:
- о 10:00 за адресою: вул. Академіка Янгеля, 4 («Реквієм Хол»)
- об 11:30 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
