Уродженець Дніпропетровщини Анатолій Адамович Шевчик (позивний «Шеріф») став на захист України добровольцем у жовтні 2022 року. Служив у складі 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха та 18-ї Слов’янської бригади НГУ БСП «Донбас». У званні сержанта обіймав посаду командира інженерно-позиційного відділення інженерно-саперного взводу роти бойового забезпечення батальйону спецпризначення.

Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші напрямки фронту – Бахмут, Авдіївку, Опитне, Часів Яр, Нью-Йорк. Попри поранення, контузії та травми, він щоразу повертався до побратимів. За мужність і відданість Україні був нагороджений нагрудним знаком «Тризуб», медалями «За хоробрість в бою» та «За відвагу».

Загинув Анатолій 10 лютого поблизу села Райгородок Краматорського району.

Йому було 42 роки.

Анатолій Шевчик народився 4 грудня 1983 року в селі Олександропіль. Після школи пройшов строкову службу, а згодом присвятив себе роботі в правоохоронних органах. Закінчив Харківський національний автомобільно-дорожній університет. Працював у Петропавлівці на Дніпропетровщині, а за кілька років до повномасштабного вторгнення став офіцером Миколаївської громади.

Мав сім’ю, в якій плекав донечку Поліну. Нещодавно його родина переїхала подалі від війни та оселилася у Вінниці.

Анатолій знав, що за Україну, за її щасливе майбутнє потрібно боротися. Він ніколи не жалів себе: попри біль і втому завжди рвався на передову – до своїх братів. Казав, що не може їх залишити, бо це означало б здатися, а цього чоловік собі дозволити не міг, – розповідає дружина Небесного Воїна Ольга.

Зі слів рідних, Анатолій був чесним, порядним, добрим. Він дуже любив життя, але ще більше – людей…

Церемонія прощання з Анатолієм Шевчиком розпочнеться о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.

Поховають воїна о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.