Щирі співчуття родині та друзям! Вічна шана та доземний уклін Захиснику!
Віталій Михайлович Овчінников долучився до лав ЗСУ восени 2024 року. Здобувши фах гранатометника, служив старшим солдатом у 80-й окремій десантно-штурмовій Галицькій бригаді та виконував бойові завдання на Курському напрямку у підрозділі радіоелектронної боротьби (РЕБ). Навіть після важкого поранення воїн повернувся до строю та продовжив свій бойовий шлях водієм у бригаді транспортної авіації.
11 жовтня 2026 року серце Героя зупинилося. Під час виконання чергового завдання внаслідок падіння уламків ворожого БпЛА він зазнав травм, несумісних із життям.
Захиснику назавжди залишилося 44 роки...
Рідні розповідають, що Віталій майже не ділився подробицями фронтових буднів, адже прагнув уберегти сім’ю від зайвих переживань. Усе, що їм відомо про службу, вони дізнавалися з розповідей побратимів. Ті завжди з теплотою згадували старшого солдата Овчінникова, відзначаючи його відповідальність, щирість і доброту, врятовані ним життя та смачні обіди, якими він пригощав у періоди затишшя.
Про його відвагу й самопожертву свідчать і державні нагороди, серед яких – відзнака Президента України «За оборону України» та відзнака Міністра оборони України «За поранення».
Віталій Михайлович Овчінников народився 10 травня 1982 року в селі Великі Крушлинці. Після закінчення місцевої школи здобув фах технолога харчування у Вінницькому технолого-економічному технікумі. Згодом проходив строкову військову службу, під час якої значно вдосконалив навички водіння. Саме кермування стало справою його життя: більшу частину трудового шляху Віталій присвятив вантажним перевезенням у ТОВ «Магістраль».
Найбільшою цінністю для нього була родина. Разом із коханою дружиною він у любові та злагоді виховував двох синів – 17 та 9 років, а також дбав про матір.
Віталій мав справді золоті руки. З технікою рідко було щось таке, чого він не зміг би зробити сам. Його автомобіль завжди працював бездоганно, як і все, за що брався у житті, адже чоловік у всьому прагнув досконалості, – згадує дружина полеглого воїна Наталія.
Для близьких і колег він залишався надійним другом і мудрим порадником, а для синів – люблячим і турботливим батьком, чиє слово мало величезну вагу. Віталій дуже тішився кожним досягненням дітей і з усмішкою казав, що для повної гармонії йому бракує лише маленької онучки. Подарувати її він жартома “зобов’язав” старшого сина, коли той змужніє та створить власну сім’ю.
Церемонія прощання з Віталієм Овчінниковим розпочнеться:
- о 10:00 за адресою вул. Варшавська, 20
- об 11:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на кладовищі у Великих Крушлинцях.
