Книга «Ретрит» Сари Пірс є продовженням її бестселера «Санаторій» і продовжує історію детективки Елін Ворнер.

Дія роману розгортається на віддаленому острові біля узбережжя Девону, де відкрито новий сучасний відпочинковий комплекс. На перший погляд, це місце виглядає як ідеальний куточок для відновлення сил, але острів приховує темне минуле, пов’язане з серійним убивцею та проклятою скелею Смерті.
Сюжет починається з того, що під павільйоном для йоги знаходять тіло жінки. Елін Ворнер, яка прибула на острів з метою відпочити та відновити сили, швидко усвідомлює, що ця жінка не повинна була бути тут. Коли під водою виявляють ще одну жертву, Елін починає підозрювати, що чутки про прокляття острова можуть бути правдою.
Протягом роману читачі спостерігають за розвитком розслідування Елін, яке ускладнюється ізоляцією острова та наростаючою напругою серед гостей комплексу. Кожен персонаж має свої таємниці, і з часом стає зрозуміло, що минуле кожного з них тісно переплітається з подіями на острові.
Однією з ключових тем книги є психологічні травми героїв. Елін Ворнер не лише бореться із зовнішніми викликами, але й стикається зі своїми внутрішніми демонами. Це додає глибини її персонажу і робить історію більш емоційно насиченою.
«Ретрит» — це захоплюючий трилер у стилі класичних детективів Агати Крісті, але з сучасними елементами. Книга тримає читача в напрузі до самого кінця завдяки непередбачуваним поворотам сюжету та атмосфері загрози. Вона ідеально підійде для шанувальників трилерів із містичними мотивами та психологічною глибиною.
Сара Пірс використовує власний досвід життя в Швейцарії та роботи в сфері бренд-піару для створення інтригуючих сюжетів і яскравих персонажів. «Ретрит» — це не лише детектив, а й дослідження людських переживань, страхів і таємниць.
Книга “Ретрит” Сари Пірс справила на мене сильне враження, хоча я все ще вважаю, що її попередниця “Санаторій” була більш вражаючою.
З самого початку “Ретрит” захоплює своєю атмосферою. Острів, на якому розгортаються події, описаний настільки детально, що я відчувала себе частиною цієї історії. Кожна деталь — від тривожного дощу до солоного присмаку на губах — створює відчуття реальності і занурює у світ героїв. Я навіть іноді відчувала холодні краплі на своїх плечах, що свідчить про те, як сильно книга вплинула на мою уяву.
Авторка майстерно передає відчуття ізоляції та небезпеки. Я буквально відчувала тягар атмосфери, коли герої намагалися розгадати таємниці острова. Цей елемент напруги тримав мене в напрузі і змушував перегортати сторінки з нетерпінням.
Персонажі в “Ретрити” також заслуговують на увагу. Вони складні та різноманітні, кожен із них має свої секрети і мотивації. Я спостерігала за їхнім розвитком і змінювала своє ставлення до них у міру розгортання сюжету. Особливо мені сподобався Стід — напарник Елен Ворнер, який став для мене символом комфорту серед хаосу. Його підтримка та дружба з Елен додали глибини їхнім стосункам і зробили їх більш реалістичними.
Проте я помітила, що деякі персонажі залишилися недостатньо розкритими. Наприклад, деякі з гостей ретриту виглядали досить стереотипно і не мали достатньо глибини, щоб викликати у мене справжній інтерес або симпатію. Це контрастує з “Санаторієм”, де кожен персонаж був продуманий до найменших деталей.
Сюжет книги динамічний і тримає в напрузі. Я була в захваті від неочікуваних поворотів, які змушували мене сумніватися у власних здогадках. Проте я помітила, що деякі моменти були передбачуваними, і це трохи знизило загальне враження. У “Санаторії” сюжет був більш інтригуючим і напруженим; там я постійно відчувала страх перед невідомим.
Я також оцінюю те, як авторка вплітає елементи психологічного трилера у загальний сюжет. Це змушує читача задуматися не лише над тим, хто винен у злочині, а й над тим, як минуле героїв впливає на їхнє теперішнє.
Елен Ворнер зазнала значних змін у порівнянні з “Санаторієм”. Вона стала більш впевненою та рішучою, але при цьому не втратила своїх внутрішніх конфліктів. Її боротьба зі страхами та травмами робить її образ ще більш реалістичним і близьким. Я ціную те, як авторка показує її емоційний розвиток у процесі розслідування.
Проте іноді мені здавалося, що її внутрішня боротьба могла б бути більш глибокою. У “Санаторії” я відчула справжню емоційну напругу через переживання Елен; тут же її конфлікти виглядали менш значущими.
Підсумовуючи свої враження про “Ретрит”, можу сказати, що це захоплюючий роман для любителів психологічних трилерів. Хоча я все ще надаю перевагу “Санаторію” за його глибину та емоційний заряд, “Ретрит” пропонує цікаве продовження історії з новими загадками та персонажами.
Я рекомендую цю книгу всім, хто хоче поринути у світ таємниць і переживань. Проте варто пам’ятати, що вона може не дотягувати до рівня першої частини. Якщо ви шукаєте щось нове і цікаве для читання на зимовий вечір або тихий час наодинці — “Ретрит” стане хорошим вибором!