Книга “Маяк” Віталія Дуленка — це психологічний трилер, виданий у 2024 році, який досліджує теми самотності, страху та таємниць.

Головний герой, Данило Вільчинський, 33-річний колишній журналіст, переживає кризу в житті: його кар’єра не склалася, стосунки з дівчиною закінчилися.
У пошуках нового сенсу життя Данило приймає рішення стати доглядачем маяка. Спочатку він сподівається, що це місце допоможе йому переосмислити своє існування. Проте, прибувши на маяк, він стикається з загадковими подіями і ворожістю місцевих жителів, які ведуть себе підозріло і приховують жахливі секрети.
Незабаром Данило усвідомлює, що маяк приховує страшні таємниці, і йому доводиться не лише боротися з власними внутрішніми демонами, але й розкривати ці темні загадки, щоб вижити. Книга поєднує елементи психологічного трилера та містики, створюючи напружену атмосферу, що тримає читача в напрузі.
Основні теми твору включають:
    •    Пошук сенсу життя: головний герой намагається знайти новий шлях після невдач у кар’єрі та особистому житті.
    •    Самотність і ізоляція: життя на віддаленому маяку підкреслює відчуття самотності та відчуженості героя.
    •    Таємниці і містика: загадкові події на маяку та ворожість місцевих жителів створюють атмосферу напруження і містики.
    •    Внутрішня боротьба: Данило бореться з власними демонами.
Віталій Дуленко майстерно використовує символіку маяка як метафору для пошуку світла в темряві особистих проблем. Цей роман зацікавить любителів психологічних трилерів та містичних історій.
Книга “Маяк” Віталія Дуленка стала для мене справжнім випробуванням, яке я не можу назвати приємним. Спочатку я була зацікавлена в сюжеті, адже анонс обіцяв захопливу історію про загадки та психологічну напругу. Однак, на жаль, мої очікування не справдилися.
Читання виявилося досить нудним. Персонажі, зокрема головний герой Данило, не викликали у мене жодних емоцій. Я не відчула жодного співпереживання до його долі, що зробило процес читання ще більш складним.
Сюжет розвивався повільно, а багато моментів здавалося затягнутими та зайвими. В деяких моментах стиль написання автора також не сподобався — він виглядав занадто розпливчастим і не завжди зрозумілим, що ускладнювало сприйняття тексту.
Цікавою книга стала лише під кінець історії. Саме тоді я відчула якісь емоції від сюжету, і це стало приємним відкриттям. Однак цей момент не зміг компенсувати те, що передувало йому. Якби не участь у челеджі програми Rork, я навряд чи змогла б дочитати цю книгу до кінця. Я змушувала себе продовжувати, сподіваючись на те, що десь попереду буде момент, який змусить мене захопитися історією.
Загалом, “Маяк” залишив у мене змішані почуття. Можливо, книга знайде свого читача серед тих, хто любить повільні психологічні драми з елементами містики, але для мене вона стала розчаруванням. Це лише моя особиста думка, і я розумію, що інші читачі можуть мати зовсім інші враження від цієї історії.