«Лавандові цілунки» — це справжнє емоційне занурення, яке залишає глибокий слід у душі.

Взяла її до рук через ту ліричну назву, яка несла обіцянку тепла і легкості, і з перших сторінок відчула, що переді мною щось особливе. Але ця книжка виявилася набагато глибшою, ніж я очікувала — тут немає штучних прикрас і нав’язливих драм, а є справжні людські почуття, незгладимі спогади й те тонке тепло, яке знає кожен, хто колись був підлітком.

Світлана Вертола написала цю історію з такою ніжністю, що вона стає справжнім свідком і підтримкою кожного, хто колись соромився і мріяв. Вона чудово відчуває емоції своїх героїв — не намагається їх перебільшити або применшити, а показує правду життя, яка водночас і складна, і прекрасна. Стиль автора легкий, але в той же час глибокий, немов тихий літній вітерець, який несе аромат польових квітів і шепіт давно забутих мрій.

Головна героїня, Марися, виявилася надзвичайно живою і близькою. Вона така щира, така справжня зі своїми невпевненостями і сміливістю, що читач немов проживає поруч із нею всі її радощі і тривоги. Її перші літні дні в бабусиному селі, перше знайомство з друзями, маленькі особисті перемоги і, звичайно ж, перші забуті миті кохання – усе це викликає глибокий резонанс і неодноразово змушує усміхнутися і зітхнути одночасно. Марися знала, що бути собою непросто, особливо у світі, де так багато уваги приділяють зовнішності і враженням. І саме тому ця історія про дорослішання сприймається так близько і ніжно.

Особливо зворушила роль бабусі — ця мудра, тепла жінка, яка ніби втілення добра і спокою. Її розповіді, рецепти, дрібні ритуали створюють враження, ніби саме вона тримає цей вимір і дарує всім навколо відчуття дому. Бабуся і її теплий погляд — це той безпечний берег, до якого хочеться повертатися знову і знову. Дуже живим і правдивим вийшов образ подруги Лесі з її складними почуттями. Ревнощі, образи, нерозуміння — усе це перетворює динаміку цих відносин у справжній портрет підліткового життя, який складно забути, бо він знайомий кожному.

Книга буквально дихає літніми ароматами — лавандовий сироп, ягідне варення, душевні розмови і повільні вечори, наповнені спокоєм і відчуттям безпеки. Описані деталі настільки живі, що з перших сторінок з’являється ефект присутності в бабусиному селі, де час зупиняється, а серце відкривається для найпростіших, але найцінніших моментів життя. Плейлист і кулінарні нотатки зробили книгу особливою – вони додали враження наче співрозмовника, який поділяє з тобою не лише історію, а й частинку свого світу.

Ця книга — не просто про перше кохання чи літні пригоди, це щира, ніжна розповідь про те, як ми стаємо дорослими, як вчимося довіряти і підтримувати близьких, як цінуємо домашній затишок і внутрішню силу. Вона залишає після себе тепле відчуття ностальгії, м’який сум і тиху радість, які довго не полишають душу.

«Лавандові цілунки» — це та історія, яку хочеться перечитувати знов і знов, знаходячи в ній нові грані і щемливі переживання.

Ця книга — справжній подарунок для тих, хто цінує щирість, тепло і справжні людські почуття.