Книга «Чи бачать небеса котів» написана Ольгою Полевіною та Еліною Заржицькою. Назва символізує втрачені мрії та надії.

Книга призначена для широкого кола читачів, зокрема для тих, хто цікавиться сучасною українською літературою, темами війни та людських доль. Вона буде цікавою як молоді, так і дорослим, адже піднімає важливі питання про втрати, надії та горе, з якими стикаються люди в умовах війни.

Ця антологія об'єднує 36 авторів, кожен з яких розповідає про окрему квартиру та її мешканців, які постраждали від ракетного удару в Дніпрі.

В ній розкривається життя 36 родин, які мешкали в одному багатоповерховому будинку в Дніпрі, зруйнованому російською ракетою 14 січня 2023 року. Кожна повість присвячена окремій квартирі та її мешканцям, які загинули внаслідок цієї трагедії.

Книга фокусується на світлих моментах життя кожного героя, від дітей до літніх людей та тварин, які жили звичайним життям до трагічної загибелі.

Основні теми книги "Чи бачать небеса котів" включають:

- Війна та її наслідки: Книга досліджує, як війна впливає на життя звичайних людей, зокрема на їхні мрії та сподівання, які раптово обриваються через насильство.

- Втрата та пам'ять: Автори підкреслюють важливість пам'яті про загиблих, розповідаючи про їхні історії та особисті долі, що дозволяє читачам відчути глибину втрати.

- Сила духу:  Попри трагедію, в книзі відображено стійкість і мужність людей, які намагаються жити далі, підтримуючи один одного.

- Життя в умовах війни: Книга показує, як навіть у найтемніші часи можуть з'являтися моменти радості та надії, що робить її глибоким дослідженням людської природи.

Книга сповнена емоцій та глибоких роздумів про людське життя в умовах трагедії.

Книга "Чи бачать небеса котів" не є легкою для читання, оскільки вона торкається дуже важких та емоційних тем. Однак, незважаючи на сумну тематику, вона написана доступною та зрозумілою мовою, що робить її читабельною.

Кожна повість присвячена окремій родині, тому читач може зосередитися на одній історії за раз. Це дозволяє переварити емоції та трагічні моменти, перш ніж перейти до наступної історії.

Авторський стиль кожного автора відрізняється, що додає різноманітності та не дає читачеві втомитися. Деякі повісті написані більш поетично та метафорично, інші - простіше та реалістичніше. Це допомагає підтримувати інтерес читача.

Хоча книга і не є легкою, вона написана майстерно та з глибоким розумінням людської природи. Читач може відчути біль та трагедію героїв, але також і їхню надію та любов до життя. Це робить книгу сильною та запам'ятовуючою, незважаючи на важкість теми.

Прочитавши цю книгу, я відчуваю сум та біль у серці. Історії мешканців зруйнованого будинку в Дніпрі вразили мене до глибини душі. Я не могла стримати сліз, читаючи про трагічну загибель невинних людей, які просто намагалися жити своїм звичайним життям.

Найважче було читати про загиблих дітей. Уявляти їхній страх і біль, коли вони залишали цей світ, просто нестерпно. Ці повісті змусили мене замислитися про несправедливість війни та її наслідки для звичайних людей. Вони нагадали, що за кожною статистикою стоять реальні життя, сім'ї та мрії.

Однак, попри всю трагічність, в книзі є й світлі моменти. Я була зворушена тим, як автори зберігають пам'ять про загиблих, розповідаючи про їхні захоплення, звички та найдорожчих людей. Ці деталі робили героїв живими та близькими.

Мене також надихнула сила духу українців, які навіть у найтемніші часи знаходять в собі мужність жити далі та допомагати одне одному.

Ця книга - данина пам'яті всім, хто загинув, і водночас гімн людяності та стійкості.

Хоча читати її було важко, я вважаю, що кожен має ознайомитися з цією книгою. Вона нагадує нам цінувати кожен день та любити близьких, бо завтра може бути запізно. Це важливе нагадування про ціну війни та необхідність миру.