Під Вугледаром упродовж трьох тижнів тривала найбільша танкова битва за рік повномасштабної війни. Росія зазнала нищівної поразки, втративши не менше 130 одиниць бронетехніки.

Журналісти видання The New York Times розповіли, як проходила танкова битва між українськими та російськими військами. Ключовою причиною нищівної поразки РФ вони назвали нездатність російського командування робити висновки з колишніх помилок та їх наполегливе повторення.

Видання зазначило, що останні місяці війни Росії в Україні проходили під знаком цієї нищівної військової техніки. Росія розконсервувала свої танки, що були на зберіганні з часів Холодної війни. А Україна порушувала «танкове питання» на дипломатичному рівні – і досягла-таки згоди західних партнерів на постачання західних сучасних танків для української армії.

Так Росія та Україна готувалися до весняного наступу. І якщо західних танків українські військові поки ще не мають, то перекинуті Росією важкі бронемашини вже практично втрачені, як зазначили в NYT, при першому ж широкомасштабному розгортанні.

«Тритижневий бій на рівнині недалеко від шахтарського містечка Вугледар на сході України призвів до того, що, за словами українських офіційних осіб, став найбільшою танковою битвою за всю війну, що завдало серйозного удару по Росії. У бою обидві сторони кинули в бій танки, які гуркотіли по ґрунтових дорогах і маневрували навколо лісових масивів, при цьому росіяни просувалися вперед колонами, а українці маневрували в обороні, стріляючи здалеку або з укриттів, коли російські колони виходили на їхню територію. Коли все закінчилося, Росія не тільки не змогла захопити Вугледар, а й припустилася тієї ж помилки, яка коштувала Москві сотень танків на початку війни: наступала колонами прямо в засідки», - пише видання.

Кореспонденти NYT на власні очі побачили наслідки епічної танкової битви завдовжки у три тижні. Безпілотники українських воїнів зафіксували вистелені обгорілими кістяками російських танків поля навколо Вугледару. Російські танкісти підривалися на мінах, ставали мішенню для українських гармат артилерійських або протитанкових ракет. Рахунок перевищив сотню одиниць бронетехніки.

«Українські військові заявили, що Росія втратила в бою щонайменше 130 танків та бронетранспортерів. Цю цифру не вдалося перевірити незалежно. Україна не розкриває, скільки озброєнь вона втрачає», – зазначає видання.

Журналісти також наводять слова одного з українських танкістів, який запевнив, що захисники України ретельно вивчали маршрути пересування російських танків, а потім – влаштовували вздовж них засідки та знищували ворогів.

Погано підготовлені російські танкісти легко потрапляли у розставлені ними «тенета».

«Брак досвіду також заважав росіянам. Багато найелітніших підрозділів залишились в руїнах після попередніх боїв. Їхні місця були заповнені нещодавно призваними солдатами, не навченими українській тактиці нападу на колони із засідок. Як одну з ознак того, що Росії не вистачає досвідчених командирів танків, українські солдати заявили, що вони захопили медика, якого перевели керувати танком», – пише видання.

У NYT зазначили: у Росії десятиліттями після закінчення Другої світової формувався культ танкових боїв. Росіяни міфологізували перемоги СРСР у танкових протистояннях, російські військові заводи на Уралі випускали тисячі одиниць цієї важкої бронетехніки. Але Україна змогла протягом року війни та зокрема – у боях під Вугледаром за останні тижні – завдати «танковому кулаку» окупантів відчутної шкоди.

«За словами українських командирів, у Вугледарі до початку минулого тижня Росія втратила так багато машин для підтримки бронетанкових атак, що змінила тактику і тепер вдається лише до атак піхоти. Глибину поразки Росії підкреслювали й російські військові блогери, які стали впливовими прихильниками війни в країні. Часто критично налаштовані щодо військових, вони публікували гнівні репортажі про невдачі неодноразових танкових атак, звинувачуючи генералів у хибній тактиці з використанням легендарної російської зброї», – пише видання.

Один із пов'язаних із ПВК «Вагнер» пабліків навіть заявив, що «родичі загиблих схильні мало не до вбивства та кровної помсти генералу», відповідальному за штурми під Вугледаром.

NYT поговорив із заступником командира 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Владиславом Баяком, який розповів, як українським воїнам вдалося завдати Росії тяжких втрат під час «найбільшої танкової битви» російсько-української війни.

«Засідки були фірмовою тактикою України проти російських бронетанкових колон з перших днів війни. Працюючи з бункера в Вугледарі, лейтенант Баяк за відеозаписом з безпілотника помітив першу колону, що наближається, з приблизно 15 танків і бронетранспортерів. «Ми були готові», — сказав він. «Ми знали, що щось подібне станеться». Вони підготували зону ураження далі по ґрунтовій дорозі, якою гуркотіли танки. Командиру залишалося тільки віддати наказ по рації – «До бою!» – пише видання.

Тоді у справу вступили протитанкісти, що засіли в лісосмугах уздовж полів і були озброєні американськими ПТРК Javelin з інфрачервоним наведенням та українськими ПТРК «Стугна-П» із лазерним наведенням. Після того, як вони зробили перші постріли, до бою долучилися артилеристи.

«Ґрунтова дорога була очищена від мін, а всі поля навколо були засіяні ними, щоб спонукати росіян просуватися вперед і не дати танкам розвернутися, щойно пастка закриється», – розповіли в NYT.

Після відкриття вогню по ворожій колоні танкісти армії противника починають панікувати. І, намагаючись розвернутися, аби втекти, виїжджають на заміноване поле. Російські танки, що підірвалися, своєю чергою, стають перешкодою на шляху вцілілої бронетехніки. І поки машини зупинилися чи сповільнили хід – українська артилерія розносить їх разом із екіпажами та окупантами, які намагаються врятуватися з підбитих танків та БТРів.

NYT наводить думку Баяка, який переконаний: російське командування направило бронетанкові колони вперед через відсутність інших варіантів проти добре укріплених позицій України, хоч би якою дорогою ця тактика була.

«Протягом приблизно трьох тижнів танкового бою неодноразові атаки російської бронетехніки захлиналися. В одному випадку українське командування викликало удар керованими ракетами HIMARS; вони зазвичай використовуються по стаціонарних цілях, таких як склади боєприпасів або казарми, але також виявилися ефективними проти стаціонарної танкової колони. Українці також стріляли з американських M777 та французьких гаубиць Caesar, а також з іншої західної зброї, такої як Javelin», – пише видання.

Знищувати російські танкові колони, уточнює NYT, протягом трьох тижнів танкової битви за Вугледар українські танкісти виїжджали по 3-4 рази на день.

Журналісти розповіли історію одного із українських танкістів, 20-річного командира танка Вадима Гребінка. До повномасштабного вторгнення він практично не мав бойового досвіду, а в боях під Вугледаром воїн, за його словами, «отримав усі свої знання в цій галузі».

NYT констатує: багато українських танкістів проходять підготовку за кордоном. Росія ж кидала в атаки на Вугледар «новобранців, які не брали участі у бойових діях».

«В останній великій битві тиждень тому надійшов наказ у передсвітанкові сутінки підготувати засідку для колони з 16 російських танків і бронетранспортерів, що просувається до українських позицій. Екіпаж помолився, поплескав по танку і поїхав вперед. «Ми сховали танк у лісі та чекали на них, — сказав рядовий Гребінок. «Це завжди страшно, але нам треба їх знищити». У цьому випадку вони зупинилися приблизно за три милі від місця засідки, поза досяжністю вогню у відповідь, і стріляли в координації з пілотом безпілотника, який передав по радіо координати цілей, які вони не могли бачити безпосередньо», – описує один з епізодів боїв за Вугледар видання.

Коли російська танкова колона «забуксувала» на мінах, танк Гребінка відкрив вогонь. Як зазначив сам український воїн, оскільки російські танкісти опинилися у зоні ураження, шансів вижити у них практично не було.

«Ми знищили багато російської техніки. Що вони зробили не так, то це те, що прийшли в Україну», – процитували у NYT слова молодого командира українського танка.

Нагадаємо, за задумом російського військового командування прорив під Вугледаром мав би бути вирішальним у «битві за Донбас», адже дозволяв у разі успіху вийти у тил українським оборонцям, які утримують район Авдіївки-Красногорівки-Марїнки. Проте усі атаки як танкові, так і піхотні зазнали фіаско.