Жителів регіонів, розташованих подалі від бойових дій, особливо, коли доводиться чути сирени, цікавить, чому Росія наносить ракетні удари по великим містам у тилу, і, звісно, коли це закінчиться?.. Друге питання риторичне. Українські експерти мають власні думки на обидва, і вони не втішні.

Вчора вранці атаковано Львів, загинуло семеро, 11 людей, зокрема дитина, отримали травмування. Це перша подібна трагедія у місті, яке донедавна вважалось чи не найнебезпечнішим. Почастішали ракетні обстріли Дніпропетровщини, Кіровоградщини, Полтавщини та Київщини. Агресор намагається тримати в напрузі всі регіони.

Порушення логістики

Зараз переговори фактично не просуваються вперед. Українська сторона заявила, що причина у різанині у Бучі. У росіян інший привід – сподіваються на успіх «другої фази» та захоплення всієї території Донецької та Луганської областей, а також щонайменше всієї Херсонщини, щоб мати привід диктувати умови. На те, що каже офіційна Москва про якісь порушення Києвом «стамбульських пропозицій», можна не звертати уваги. З 2014-го всі звикли, що там завжди все «догори дригом».  

На думку військового експерта Михайла Жирохова, посилення обстрілів пов'язані з новою хвилею наступу окупантів на Донбасі, росіяни переслідують мету – перешкодити Україні концентрувати і перекидати додаткові сили і озброєння на схід країни.

«Росіяни б'ють по резервах, запасах паливно-мастильних матеріалів, складах зброї і боєприпасів, щоб зменшити боєздатність наших частин. Вони, звичайно, прийдуть на допомогу нашому угрупованню на Донбасі, але з логістичними проблемами», – сказав РБК-Україна Жирохов.

Таку ж мету переслідували і удари по центральноукраїнських аеродромах і атака на Львів, головною метою якої явно була залізнична інфраструктура. Її в тому числі використовують і для перекидання в інші частини країни з території Польщі західного озброєння.

Сакральна помста

Супутні цілі таких обстрілів – тримати в напрузі українців по всій країні і банально мстити за знищення сакрального крейсера «Москва» та решту невдач.

Втім, Жирохов не вважає, що саме це є мотивом останніх обстрілів, оскільки використовувані для таких атак ракети дуже дорогі (один «Калібр» коштує близько $6,5 млн) і витрачати їх просто, щоб мстити і «кошмарити» українське населення – занадто дороге «задоволення». Тому в останніх атаках, на думку експерта, варто шукати саме військовий сенс – звичайно, з точки зору агресорів.

Можна посперечатись. Сакральність «Москви» складно переоцінити. Справа навіть у не у тому, що своєю протиповітряною системою крейсер «прикривав» увесь флот, і тепер кораблі змушені триматися на відстані 200 км від узбережжя. Сама назва має значення. Путін завжди бавився езотерикою та іншими «паранормальними» явищами. Тому варіант з помстою чудово вписується у загальну картину – нанесенню ракетного удару по заводу у Вишневому під Києвом, де збирали «Нептуни».

У свою чергу, керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко бачить кілька причин інтенсифікації обстрілів українського тилу. Перша – це дійсно деморалізація населення по всій країні. Друга – спроби руйнувати українську інфраструктуру, щоб послаблювати тил, руйнувати оборонні заводи, транспортну інфраструктуру і завдавати шкоди українській економіці.

Можна згадати як раніше агресори атакували абсолютно цивільні об'єкти, на зразок продуктових складів. Він теж вважає, що удар по «Жулянському заводу «Візар» можна розглядати і як свого роду помсту за «Москву».

Також Мусієнко звернув увагу на удари, що почастішали по регіонам, які безпосередньо межують з регіоном бойових дій, на кшталт Полтавщини та Дніпропетровщини. Ці області стали обстрілювати набагато частіше.

«Обстріли східної та центральної України – це те, що безпосередньо пов'язано з активізацією бойових дій на Сході. А що стосується атак на західні області – це нанесення збитків нашій економіці і ослаблення тилу», – резюмував експерт.

Коли запаси закінчаться

Питання, яке турбує багатьох українців, які проживають або вимушено переїхали подалі від зони нинішніх бойових дій на півдні і сході країни: коли ці обстріли закінчаться. Звичайно, відповідь нерозривно пов'язана із загальним підсумком війни і параметрами мирної угоди. Поки що його перспективи абсолютно туманні.

Якщо Україна не зможе домовитися, наприклад, про статус територій, окупованих вже після 24 лютого, війна може триватиме при зменшенні інтенсивності боїв. Тоді росіяни і далі наноситимуть напівхаотичні повітряні удари по всій українській території. Байдуже по військових чи цивільних об'єктах.

«Саме ця напруга, постійне нагнітання ситуації, коли звучать сирени – хтось, звичайно, звик вже до них, але іноді все ж щось долітає, наприклад, по Києву і області – це призводить до того, що економіка не працює як годиться, в повному обсязі немає життєдіяльності міста, люди схвильовані. Агресор таким чином демонструє, що незважаючи на переведення акцентів сухопутної операції на південь і схід, все-таки вони збираються і далі тримати під прицілом всю Україну», – сказав виданню Олександр Мусієнко.

У довгостроковій перспективі це може вплинути і на післявоєнне відновлення України. Наприклад, приватний зарубіжний інвестор зайвий раз подумає про те, чи є сенс вкладати в об'єкти навіть в західній частині країни, якщо є ненульовий ризик повітряного удару по них.

Тим більше, як зазначив Михайло Жирохов, поки що у окупантів є можливості обстрілювати всю територію України, навіть не заходячи в наш повітряний простір, а зі своєї території або з Білорусі. Так, удари по Львову були нанесені з літаків, що базуються в далекому Каспійському регіоні.

Втім, є і хороші новини. По-перше, запас відповідних ракет у Росії швидко вичерпується – нескінченно обстрілювати Україну нинішніми темпами вона не зможе, навіть якщо не буде підписаний стійкий мир.

По-друге, працюють західні санкції проти російського ВПК. За словами Олександра Мусієнка, у агресорів вже спостерігаються серйозні проблеми з технологіями, модернізацією і виробництвом нових озброєнь, особливо високоточних. Хоча невеликі запаси потужностей ще є.

Нарешті, ключовим у цьому плані стають поставки в Україну систем протиповітряної оборони, про які постійно нагадує військово-політичне керівництво країни. Якщо запит Києва на системи ППО буде задоволений, то вже в осяжній перспективі ризик обстрілів тилових територій буде значно знижений.

Однак, є ще не вичерпаний запас «Точок-У»…